На Явдохи весна кличе хлібороба в поле

1 березня за Григоріанським календарем, а 14 за Юліанським – День преподобної мучениці Євдокії, Явдохи-плющихи. Це не лише перший день весни, але й нового року, адже наші предки аж до XV століття святкували його 1 березня. Вони вважали, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, конче необхідних для майбутнього врожаю.

Цього дня прокидається від зимової сплячки байбак, виходить на світ, тричі свистить і повертається до своєї затишної нірки досипати. Отож люди й виходили в поле, щоб почути той посвист. Ховрашок лише перевертається у своєму кубельці. Риба хвостом розбиває лід на водоймі. Ластівки повертаються з вирію і на своїх прудких крилах приносять весняне літепло. Українці їх вельми шанують, вважаючи Божими охоронцями своїх осель. Батьки усіляко оберігали цих птахів від дитячих пустощів, страхаючи: «Якщо хтось візьме в руки ластівку чи її яєчко, у того обличчя вкриється ластовинням, а коли зруйнує гніздечко, то на щічках з’явиться ряба віспа». Діти, побачивши ластівку на Явдохи, вигукували: «На тобі веснянки, дай мені білянки!» Відтак мерщій бігли вмиватися талою водою. Уперше углядівши її навесні, дітвора брала жменю землі й кидала вслід: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям на добро!»

Хлібороби дослухалися, чи не заспіває свою улюблену пісню вівсянка: «Діду, діду, сій ячмінь!» Якщо хтось її почув, то обов’язково сповіщав про це сусідів. Весна кликала орача в поле, бо «удова Явдоха виходить із плугом», бо і яре збіжжя для ранньої сівби вже готове.

Цього дня жінки вносили до хати талу воду, умивали нею дітей і самі вмивалися. Кропили водою стіни, щоб ті дихали. Напували курей, щоб добре неслися, і корів, щоб добре доїлися.

У центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що вона вже не постраждає від морозу. Щоб дерева в садку рясно плодоносили й не селилася на них нечиста сила, добрі господарі обов’язково зрізали сухі гілки.

Молодь на Явдоху починала весняні магічні ігри – веселки й гаївки. Дівчата до сходу сонця заклинали своїх суперниць такою молитвою: «Щоб на дорозі не стояли та мене хрещеную, народженою рабу Божу (ім’я) добрим словом поминали».

Цього дня наші предки зустрічали весну: на світанні виходили на високий пагорб чи вилазили на дерева й гукали:

Прийди, весно, прийди,

Прийди, прийди, красна,

Принеси нам збіжжя,

Принеси нам квіточок.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Допомога від благодійників, сучасне обладнання та якісні послуги: як розвивається Тальнівська лікарня