«На весілля подарував молодятам голубів, а вони назад до мене прилетіли»

Більше 300 голубів мешкає у 77-річного пенсіонера Віктора Довганя із Павлівки Першої, що на Тальнівщині. Птахами захопився ще зі шкільного віку. Починав з пари голубів, які у живому куточку тримав у школі. Щороку пернатих ставало більше.

– Директор школи мене викликав до себе, каже: «Роби щось з ними, адже їх вже занадто багато у школі». Згодом птахів перестріляли, – з жалем згадує старенький.

Біля невеликої хатини тракториста Віктора Довганя змайстровано багато кліток, у яких чоловік тримає голубів. Зі сльозами на очах розповідає нам, як колись разом із дружиною мав 1000 пернатих. Потім, коли жінки не стало, голубів поменшало.

– Коли мав одружуватись, запитав майбутню дружину: «Голубів любиш?» Відповіла: «Люблю». «Значить будеш моєю жінкою!» – сміється Віктор Довгань.

Після весілля сімейна пара прожила рік разом, потім чоловік пішов до армії. Дружина 3 роки доглядала за птахами сама.

– Я її навчив, як за ними дивитись, чим годувати, чим поїти. За все їй дуже вдячний! – ділиться чоловік.

Зараз у господарстві Довганя мешкають голуби павліни, поштові та румуни. З гордістю чоловік демонструє нам птахів, відкриває кожну клітку, розповідає за парки. Усі нагодовані, чистенькі та доглянуті. Коли бачать старенького, починають голосно воркотати, намагаються сісти на плечі.

У пернатих на лапках різнокольорові помітки.

– Голубів треба кольцувати, це допомагає розрізняти, хто із ким у парі, кому який вік, де молодняк, а де вже старенькі, – пояснює Віктор Олексійович.

Дізнаємось, що голуби живуть близько 10 років. Висиджують на гніздах по 2 яйця, з них вилуплюються пташенята, через кілька місяців виростає бравий молодняк. Для того, щоб птахи не хворіли, чоловік щоранку випоює птицю. Щороку зі своїми підопічними відвідує виставки пернатих, займає призові місця. Віктор Довгань є членом Уманського клубу «Голубовод». Має багато нагород та почесних грамот, які з гордістю нам демонструє.

– У лютому буде кілька виставок, збираюсь їхати. Групуємось з хлопцями з Тального, кожен бере з собою по кілька парок, і вирушаємо до однодумців. Там обмінюємось досвідом, породами, продаємо парки по 300 гривень, – каже Довгань.

Голубів Віктора Довганя молодята беруть на весілля. Перевагу віддають білим павлінам.

– На весілля подарував молодятам голубів, а вони назад до мене прилетіли. З Тального повернулися у Павлівку, і що тут зробиш, – сміється. – Повертаються додому.

Коли відкриває клітки, усі голуби вмить вилітають і сідають на даху будинку Довганя. Від нього – нікуди! Чоловік дістає зерно і з любов’ю кличе їх: «Лю-ююю-лю-юю»! Птахи обсідають його, як діти.

– 24 роки після смерті дружини живу сам, – розповідає Довгань. Говорить, що перед тим загинув син і онук.

У Павлівці має ще одного сина та доньку, онуків та правнуків. Але його любов до голубів розуміла і поділяла лише дружина та донька Лариса.

Односельчани говорять за Віктора Довганя лише теплі слова, згадують, як чоловік працював зранку й до вечора на тракторі у колгоспі, як тримав з дружиною величезне господарство, як трудився біля двору, як тримав і фазанів, і цесарок, і декоративних півників.

– Голуби для мене – як діти, кожного люблю! – втирає сльозу пенсіонер.

Анна ДРАГУН

30.01.2020 10:27
Переглядів: 2661
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.