На Тальнівщині попрощалися з бійцем «Правого сектора»

Небо 12 квітня було грізним, схвильованим, а холодний вітер безжально шмагав та пронизував наскрізь, збивав з ніг. Здавалося, сама природа не погоджувалась з загибеллю воїна з Тальнівщини, бійця Добровольчого Українського Корпусу Володимира Івановича Кімлика та кипіла від бажання помсти окупантам за смерть українця, який був відданий своєму народові кожною своєю клітиною.

Він народився у Романівці на Тальнівщині 18 квітня 1968 року. З часом сім’я переїхала спочатку у Лоташеве, а потім і в Криві Коліна. Там закінчив школу, після чого навчався у Києві, отримав спеціальність «Електрозварювальник». Далі була армія, весілля, народився син. Проживав у Білій Церкві.

Володимир Іванович тривалий час брав участь у бойових діях у зоні АТО, був поранений та контужений. З 28 травня 2016-го року воював у складі «Правого сектора» (позивний – «Вагнер»). Має бойові нагороди. Як почалася війна – пішов захищати рідну землю від російських окупантів.

Загинув 10 березня 2022 року на 54-му році життя під час виконання обов’язку перед Батьківщиною на Броварському напрямку, що на Київщині.

Тальнівщина зустріла Героя на колінах: у місті пам’ять загиблого вшанували хвилиною мовчання. До пам’ятника Героям Небесної Сотні та захисникам України попрощатися з Володимиром Кімликом прийшли його бойові побратими, учасники АТО, керівництво Тальнівської громади та Звенигородщини, містяни, а у Кривих Колінах, де й поховали Героя, – рідні, друзі та односельці. Востаннє зустрілися з Володимиром його однокласники – вони завжди були дружними.

– Гарний був козак, – каже про загиблого командир з позивним «Ведмідь». – Помстимося за нього. Обов’язково.

Володимир Іванович поклав своє життя за честь, справедливість і свій народ. Не зможе більше батько дати синові добру пораду, не няньчитиме онучат.

– Він був різним: добрим, міг пожартувати, був хорошою людиною, – каже син Володимира Олексій. – Мені досі не віриться, що він загинув. Здається, це сон.

Можна тільки уявити, як зболіло материнське серце, коли син не виходив на зв’язок. На жаль, сталося непоправне й ніщо не загасить пекучий біль у її грудях – сьогодні вона поховала сина!

– Дуже хороший, ввічливий, завжди чемний, – таким запам’ятався Володимир Кімлик бібліотекарці школи Олені Колеснік. – Дуже шкода таких молодих. Велике йому дякую за те, що захищав нас, вдячна тим, хто продовжує тримати оборону. Знаєте, біль до серця доходить, – каже жінка.

Траурна колона з автівок виїхала з Тального до Кривих Колін. Спочатку тіло загиблого доправили до рідної хати, звідти похоронна процесія йшла через усе село – до церкви Воскресіння Христового. Героя відспівали у закритій труні. Володимира Кімлика поховали з усіма військовими почестями – побратими прошили повітря автоматними чергами.

Редакція газети «Новий Дзвін» висловлює глибокі співчуття рідним загиблого та усім, хто його знав. Вічна пам’ять та Царство Небесне. Герої не вмирають!

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте нас також в Telegram!

Читайте також: На Тальнівщині попрощалися з 20-річним захисником України

12.04.2022 19:43
Переглядів: 3198
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.