''Ми вийшли з усього, навіть перекису немає''

Минулої п’ятниці у селі Майданецьке, що на Тальнівщині, відбулася конференція жителів села. Послухати звіт сільського голови Михайла Капериза зібралося у будинку культури менше півсотні людей (до відома читачів, дорослого населення у селі проживає 1626осіб).

Звіт виявися аж занадто «причесаний», з багатьма цифрами, що важко сприймаються на слух. Але це ж звіт за виконану роботу протягом минулого року, тому без цифр ніяк.

– У центрі уваги сільської ради та виконавчого комітету знаходились і знаходяться питання покращення рівня життя людей громади, поліпшення фінансового стану, економічної та соціальної політики у територіальній громаді, – звітує голова перед жителями. Звучить гарно. А як насправді?

Про реальні справи й проблеми села довідуємося з виступів керівників закладів та пересічних громадян. А їх у селі вистачає.

Так Зоя Несененко, завідувачка амбулаторії загальної практики сімейної медицини, повідомила про те, що у закладі після реорганізації залишилося 3 медичних працівники й 1 молодша медсестра та водій, якого щойно взяли на роботу.

-Через два тижні паралізується робота нашої лабораторної служби, бо закінчуються реактиви, – каже з трибуни головний медик села. – У нас немає грошей на невідкладну медичну допомогу. Ми вийшли з усього, навіть перекису немає. Дякую тим хворим (найчастіше пенсіонери), які залишають ампулу невикористаних ліків. Потім нею ми рятуємо комусь життя. Голими руками нічого не зробиш. Крім того, ми за власні кошти косимо траву (це не мало й не багато – тричі покосити територію 0,7 га ), купили модем, платимо щомісячну абонплату за інтернет, купуємо бензин, дезінфікуючі засоби. На рахунок зарплат хочу розвінчати міф: вони залишилися на тому ж самому рівні.

Голова поспішає внести ясність. У минулому році сільська амбулаторія звернулася до депутатів з проханням придбати комп’ютер, модем та принтер. Та на виділені депутатським корпусом гроші (16 тисяч гривень!) спромоглися купити лише ноутбук. На інше грошей не вистачило. На так звану невідкладну допомогу гроші теж виділялися ще на першій цьогорічній сесії (34 тисячі гривень), але цитуємо «через бюджетну бюрократію вони не надійшли до призначення». Бюджетна бюрократія начебто пов’язана зі змінами назви Тальнівського КНП «Центр первинної медико – санітарної допомоги».

Ми запитали у директора закладу Ганни Данилюк, наскільки це відповідає дійсності:

-У січні місяці я була на сесії Майданецької сільської ради, на якій ми просили депутатів виділити на потреби Майданецької амбулаторії 42 тисячі 678 гривень. Було виділено лише 12 тисяч на калоприймачі для 2 онкохворих жителів села. Решта суми виділена лише на папері, до нас вони не дійшли. І це ніяк не пов’язано зі зміною нашої назви з «комунального закладу» на «комунальне некомерційне підприємство». Адже рішення про реорганізацію закладу було прийнято сесією районної ради ще у листопаді минулого року, – відповідає Ганна Данилюк.

Згадав сільський голова і про офіційну вимогу облаштувати пандусами приміщення амбулаторії. Скептично зауважив, що раніше у цій будівлі успішно діяло стаціонарне відділення, яке обходилося без пандуса. Адже побудувати пандус – це купа дозволів, кошторисів, проектів. На це люди обурено заявили, що пандус необхідний не лише в амбулаторії, а й у інших закладах. А особливо у будинку культури, де працює виборча дільниця, там не лише пандуса, а й перил немає.

– Перила треба у клуб і пандус, бо людям важко підніматися східцями. У нас багато пенсіонерів, – вигукує з середини зали місцева жителька Олена Бабій.

Михайло Капериз обіцяє винести це питання на розгляд найближчої сесії.

Ліна ЯЛОВСЬКА