Мозаїка пам’яті й барв: як Тальнівський музей історії поєднав сиву давнину з вишуканим сакральним мистецтвом

19 серпня, у день, коли Тальне відзначало поважну 876-ту річницю від першої згадки в літописах, міський музей історії зібрав під своїм дахом кілька поколінь містян. Замість звичної тихої урочистості зали зустріли гостей вируванням життя, де спадщина віків природно переплелася з витворами сучасних умільців. Людей приваблювали дві особливі події: святкова крамниця з неповторними сувенірами й персональна виставка «Мелодія душі, вишита бісером» майстрині Світлани Тонковид.

На подвір’ї облаштували затишну фотозону, що подихом минувшини занурювала в давню епоху: вицвілі від часу знімки, столик під білосніжною скатертиною, витончені чашки на блюдечках, етажерка, мереживо старовинних хусток, лакований клатч і солом’яна сумка.

Розмова з директоркою Світланою Проценко відкрила глибокий зміст цього свята. Музей береже пам’ять у самому серці щоденного життя, єднаючи громаду з її корінням і духовними джерелами.

Шоколадний «Смак історії» та кераміка із силуетом собору

З десятої ранку біля входу приваблювала гостей сувенірна крамничка. Кожна дрібничка тут мала власний, виразно тальнівський дух. Відвідувачі залюбки вибирали листівки з крафтовим шоколадом серії «Смак історії», керамічні тарілі з тендітним силуетом Петропавлівського собору – головної окраси міста, а також брендовані ручки, чашки, записники й різнобарвні магніти.

За задумом директорки, такі речі повертають гостей до пережитих емоцій, залишаючи в руках м’яку згадку про минувшину й відчуття рідного дому.

Симфонія тридцяти тисяч бісеринок

Окрасою дня стала експозиція «Мелодія душі, вишита бісером». Залі заповнили містяни, прагнучи бодай ненадовго зануритися в цей світ і поспілкуватися з авторкою Світланою Тонковид. Виставка вражала розмаїттям: від глибоких релігійних сюжетів до мальовничих пейзажів і вишитих репродукцій відомих полотен, поміж яких приваблювала погляд варіація знаменитої «Дівчинки з персиками».

Перші кроки у світ голки та нитки Світлана Германівна зробила ще змалечку біля бабусі Надії. Саме вона навчила онуку виводити перші шовчики на ляльковому одязі й прищепила любов до хатнього ремесла. Згодом це захоплення спалахнуло з новою силою: понад двадцять років тому майстриня взялася за хрестик, а пізніше відкрила для себе виразну текстуру й сяйво бісеру.

Творення кожного образу вимагає виняткового терпіння. У середньому на одну картину йде півтора місяця щоденної праці, коли крізь пальці проходить близько тридцяти тисяч дрібних скляних намистин. Рукотворами заповнена вже вся домівка, а скільки робіт уже розлетілося світом – від приватних колекцій у США й Ізраїлі до храмів, куди пані Світлана дарує власноруч вишиті ікони.

«Сідаю за полотно лише тоді, коли на серці тихо, бо бісер відчуває найменшу тривогу. Якщо немає настрою, голка просто плутає нитку. У кожен стібок вкладаю тепло, аби людина перед картиною відчувала супокій», – ділиться вона.

Молитва в стібках: творчість проти розпачу

У часи важких випробувань вишивання стало для майстрині розрадою й особливим способом молитви. Щодня, добираючи відтінки бісеру, вона подумки звертається до Бога, благаючи захисту для воїнів, спокою для рідної землі й щасливої долі для дітей. «Навколо стільки болю, що часом серце стискається. У такі хвилини беру до рук голку й молюся. Поки бережеться пам’ять і твориться краса, українська душа живе. Для мене ця праця – власний внесок у наше спільне завтра», – підкреслює ділиться Світлана Тонковид.

Завдяки команді музею та майстерності місцевих умільців день народження Тального минув без офіціозу, у затишному колі. Це свято нагадало: культура залишається тим джерелом, яке дає громаді наснагу триматися, берегти коріння й вірити в майбутнє.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!