Молодий травматолог хоче розвивати медицину на Тальнівщині

У Тальнівській багатопрофільній лікарні працює молодий енергійний та завзятий ортопед-травматолог. За три місяці своєї праці 26-річний Богдан Ковтун встиг познайомитися із специфікою роботи цього медичного закладу та переконатися, що медицину тут можна і варто розвивати. Молодий спеціаліст розповів, що був приємно здивований, коли побачив в лікарні нове обладнання.
– Деякі умови мене тут порадували: є нове обладнання, не повсюди – але і реанімація практично забезпечена, і в травматологію зараз закупили нові інструменти. Якщо так поступово будуть надходити нові ресурси та обладнання, то можна буде робити серйозні речі, ті які роблять у лікарнях більших міст, наприклад у Черкасах і Києві, – каже Богдан Олександрович.
Ковтун родом з міста Черкаси. Закінчив Запорізький державний медичний університет у 2019 р. Каже, що під час навчання його найбільше зацікавив хірургічний напрямок. Тож, коли довелося обирати вузьку спеціалізацію, то вподобав хірургію і травматологію.
– Після семи років навчання в університеті я отримав диплом лікаря. Інтернатуру проходив спочатку у Черкасах в обласній лікарні в ортопедо-травматологічному центрі, потім у Києві, а згодом знову у Черкасах. Вивчав і комбустіологію, і дитячу травматологію, і нейрохірургію.
Намагався охопити якнайбільше напрямків, бо розумів, що працюватиму у районній лікарні, де немає окремих спеціалістів, як у великих містах, а отже, до мене звертатимуться і діти, і дорослі з різними травмами, – говорить Богдан Олександрович.
Пригадує, що, як такої, мрії стати лікарем у нього не було. У школі подобалися більше природничі науки: біологія, хімія, фізика, тому хотів пов’язати своє життя з цими дисциплінами – так і вийшло.

Богдан Олександрович розповідає, що, навіть маючи такий порівняно невеликий досвід, починає відчувати своєрідну залежність від роботи. Пояснює, якщо 2-3 дні не виходить на роботу, то вже починає за нею сумувати. Переконує, швидше за все це тому, що з часом виробляється така залежність, коли знаєш, що тебе чекають, ти потрібний пацієнтам, ти знаєш, як можна зробити краще або як не треба робити, чи до кого можна звернутися у Києві, Черкасах за допомогою та підказкою, порадою. Тому ця робота притягує. Адже лікар отримує задоволення саме від результату своєї роботи. Не від того, що поступають хворі, а коли проходить тиждень-місяць їхнього лікування і видно результат – людина вже ходить, рани загоїлися, якість її життя стала кращою.
– За день може прийти 20-30 пацієнтів зі скаргами та травмами. Зазвичай кожному пацієнту намагаюся приділити відповідну увагу і час. Навіть якщо розумію, що моє слово не остаточне в лікуванні, але, все одно, намагаюся щось порадити та підтримати пацієнта. Кожен новий випадок індивідуальний і не можна знати точно, чим він закінчиться, але намагаюся докласти всіх зусиль, радитися з колегами, питати їхньої думки.
Благо, що зараз дуже розвинені технології, що є можливість зв’язатися, де б ти не був, відіслати всі можливі результати, які зібрав, і отримати якусь консультацію інших спеціалістів, – каже Ковтун.
Наш співрозмовник переконує, що у великих містах є більше можливостей для розвитку медицини, але він вирішив спробувати розвивати травматологічну службу, впроваджувати щось нове на периферії. Каже, що уже має дещо в планах і хоче пробувати.
– Звісно, в даних умовах, що є в Тальному, я бачу, як все це можна розвивати. Багато чого не вистачає, але варто намагатися впроваджувати. Зараз стараюся, звичайно у міру своїх можливостей, створити для себе такі ж умови надання швидкої медичної допомоги, якими я користувався у Черкасах та Києві.
Також хочу більше мати досвіду закордонних колег і можливість лікувати їхніми методами, але в нашій країні. Можливо, в цьому випадку було б дешевше лікування, бо не варто було б витрачати кошти на далеку дорогу, – каже лікар.
У кінці розмови запитуємо поради ортопеда-травматолога, як вберегтися від травм, як зробити своє тіло міцнішим.
– Треба вести активний спосіб життя, щоб постійно був рух у суглобах і м’язах. Якщо, наприклад, бабуся з Німеччини може займатися зі своїми однолітками скандинавською ходьбою, то наша бабуся – може навіть не знати, що це таке. Тож все ніби банально – здоровий спосіб життя, всі про це знають, а от мало хто цим займається, – каже Богдан Олександрович.

Ольга МОСКАЛЕНКО