Ваша думка - Вісті Черкащини

Ваша думка

Хто з нас хоч раз не замислювався: а що би було, якби покинути місто разом з його стресами, метушнею, роботою і гайнути до села? Напевно, у кожного з нас у близькому колі спілкування є людина, яка переїхала на постійне місце проживання в Київ чи інше велике місто України. Це зрозуміло і логічно, цьому ніхто не дивується. А от є ситуації, коли відбувається зворотне, і людина змінює місто на село в далекій глибинці. Зустрічається таке рідше. І це відбувається з різних причин: хтось шукає тиші і спокою, хтось – з метою створити там власне господарство, як предки заповідали, жити з того, що дає земля. Не буде відкриттям, що у віддалених селах будинок коштує в рази менше, ніж у райцентрах, не кажучи про розвинені мегаполіси.

У респондентів ми поцікавилися: «А чи наважились би ви придбати житло та оселитися у маленькому глухому селі тільки тому, що там можна купити будинок набагато дешевше?»

–Купляти будинок у такому селі я б не хотів. Навіть за копійки. Думаю, краще бути квартирантом все життя. Що там шукати, якщо нема людей? Це так, хіба що дачу там зробити, приїжджати коли там, відпочивати. А так, щоб жити постійно – я проти. Сергій, м. Тальне

–Якщо там є магазин, медпункт, садочок, школа, якщо є люди, то купила б. Як нема, то ні. Ну то й що, що хата дешева. На це не поведуся. Хочу, щоб були умови і якась цивілізація. Галина, м. Тальне

–Такий варіант я б розглядав, якби мав машину. І дорога якби туди була нормальна, а не стрибати по ямах. Жив би там, якби мав хорошу роботу десь недалеко – щоб вигідно було там робити, щоб зарплата покривала витрати на дорогу. Олександр, м. Тальне

–Ви серйозно? Краще назбирати грошей і купити квартиру у місті! Тут і дітям є куди піти, і роботу знайти можна. Валентина, м. Тальне

–Я не хочу жити в селі однозначно, тим більше в глухому. Навіть якщо б мені безкоштовно будинок давали. Тому, що для того, щоб прожити в селі потрібно багато фізично працювати біля землі та худоби. Я більше схильна до розумової праці та до стабільного прибутку, що менш можливо в селі. Я лікар-офтальмолог. Хочу професійно працювати і розвиватись, а в селі це майже не реально. А ще немало важливо – я люблю спілкування з людьми, зустрічі з друзями, відвідати парк чи кафе, а в селі, дивлячись на середній вік проживаючих і чисельність самого села, навряд я зможу знайти друзів і тим більше з ними кудись піти. Анна, м. Тальне

– Я тільки за село. Як тільки в мене з’явиться потреба і можливість придбати там будинок, обов’язково скористаюсь нею. Близькість до природи, до своїх витоків – це прекрасно. Та й у селі, маючи власне господарство, прожити дешевше, ніж у місті. Віктор, м. Тальне

– Ні, не хотів би, тому що я виріс в Тальному. Просто вже звик жити в місті. У розвинене село, таке, наприклад, як Криві Коліна може, й переїхав би, а от у маленьке глухе село – ні. Ну, може, на пенсії. А зараз у глубинці що робити? Ферм немає, колгоспів немає, радгоспів теж. Ходити по людях роботу шукати? Чистого повітря також не бракує – мешкаю біля лісу. Богдан, м. Тальне

-Я живу в селі. Точніше в райцентрі, але на практиці: село-селом. До того ж давно. Постійно чую від родичів, що мешкають у місті, як їм там важко. Буцімто у нас тут і повітря свіже, й городина своя, й садок, і яйця домашні (не треба купувати). Якось не витримала. Кажу: «Переїжджайте! У районі безліч будинків продається, фактично за копійки. Продасте квартиру в столиці, то вам тут і на хату вистачить, і на хороше авто, ще й земельки, як захочете, то незабаром прикупите. Будете господарювати». Так – ні! Не хочуть. Звертають, що хворі, здоров’я нема, аби робити коло землі. А в нас, тих, що живуть тут,  є? Моя мама від тітки, яка проживає в місті, на 7 років молодша, а тітка виглядає, ніби її дочка. Марина, смт. Катеринопіль

-Дивне питання. Хіба Звенигородку, Ватутіне, Тальне ще можна назвати містами? Я, наприклад, живу в Звенигородці, але моє життя нічим не відрізняється від життя сільського жителя. Тримаю господарство, товчуся на городі. Звісно, є люди, що живуть тут, як городяни. Але такі й у Водяниках, Юрківці, Стебному, Єрках, Катеринополі є. Наші навколишні міста нині дуже занепали. Їх давно вже треба називати селищами, селища ─ селами, а села ─ хуторами. Справжні міста – це Київ, Черкаси, Харків… Не думаю, що хтось із киян захоче у Катеринопіль або Звенигородку. Втім, і я в Київ не поїду, бо поняття зеленого не маю, як там можна вижити, заробити на квартиру, чим займатись, в кого шукати підтримки. Ольга, м. Звенигородка

-Я все життя мешкаю в селі коло батьків. І нікуди не рвуся. А от моя сестра жила вже у Львові, Одесі, Києві. Недавно заявила, що хоче повернутись у село. Каже, що в місті й до пенсії на квартиру не заробить. Не хоче, аби її діти росли в орендованому житлі. Мріє, щоб вони їли натуральні продукти й жили в гармонії з природою. Каже, як тільки переїдуть, заведуть домашніх улюбленців: кота, собаку. Діти давно мріють, але досі сім’я не могла собі цієї розкоші дозволити, бо власники квартир фактично завжди проти. Ніна, Катеринопільський район

11.08.2020 09:00
Переглядів: 1045
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.