Молода викладачка Тальнівського коледжу малює реалістичні портрети

Малювати тальнівчанка Анна Білозор любила з дитинства: до душі дівчинці було розфарбовувати розмальовки чи просто зображувати щось на папері. Займатися цією справою завжди було в радість. Каже, у родині якогось особливого хисту до цього не мав ніхто, однак припускає, що про це їй просто може бути й невідомо.
У шкільні роки Аня ходила на гурток малювання до тоді ще районного Будинку дітей та юнацтва. Як не крути, а талант таки взяв верх: після 9-го класу вона стала студенткою Черкаського художнього технічного коледжу – навчалася за спеціальністю «Художник-конструктор, дизайнер інтер’єру». Ще під час навчання дівчина захоплювалася абстрактними роботами нідерландського художника Піта Мондріана. І досі у пам’ятку, як вчилася малювати з натури: «У нас була постановка «Оголена натура», – сміється. – Спочатку було ніяково, соромились і ми, і людина, яка позувала, але потім звикли».


Отримавши диплом, дівчина повернулася у рідне містечко і влаштувалася на роботу – рік чи й більше вручну «била» портрети на пам’ятниках. Відверто зізнається, що справа ця – не для слабкодухих: під час роботи намагалася не думати про те, що гравірує портрет людини, якої немає серед живих. Каже, траплялися замовлення, до яких не могла взятися по кілька днів: «На пам’ятнику з торця хотіли зображення Божої Матері. Днів зо три я не могла приступити. А як і бралася, самопочуття різко погіршувалося. Потім пересилила себе – зробила, але сказала, що більше за таку роботу братися не буду».


У жовтні буде 3 роки, як Анна Білозор почала працювати у Тальнівському будівельно-економічному коледжі. Спочатку була керівником художнього гуртка, пізніше почала викладати. Розповідає, що на гурток до неї приходили і студенти, і школярики: «Мені завжди приємно, коли відчуваю, що можу бути для когось корисною, що можу чогось навчити, підказати, пояснити, – каже художниця. – Тим більше, якщо людина прагне навчитись. Мені подобалося, коли виставляла дітям на заняттях академічні композиції і вони, кожен по-своєму, але справлялися». До речі, саме у вестибюлі коледжу мені пощастило побачити виставку робіт Анни Білозор. Найбільше чомусь запам’яталися портрети: з тонкими рисами та виразними очима. Неймовірно, але малювати портрети для Анни – найулюбленіша справа:
– Як малюю їх, для мене основне – це очі, бо в них душа людини, – розповідає мисткиня. Каже, що кожна робота гарна по-своєму, бо ж кожна людина – неповторна: «Переважно малюю в кольорі. Подобається працювати в техніці акварель. З такими фарбами легко у плані, якщо десь помилка чи не такий відтінок, їх можна змити і далі накладати шари нових відтінків – те, що ти не зробиш, наприклад, з гуашшю чи з маслом. Папір беру спеціальний, акварельний. Портрети малюю 3-ма професійними пензликами. Доживають своє ще ті, які купувала в художньому салоні у Черкасах під час навчання. Цього року їздила до Польщі, то купила там кілька. У магазинах Тального, на жаль, придбати такі не вийде: продають тільки пензлики для дитячої творчості. Є у мене роботи й олівцем. Зараз малюю переважно на замовлення, тож портрети віддаю.


Як і для будь-якої творчої людини, для Анни важлива атмосфера, у якій береться до пензликів. Каже, що натхнення малювати має з вечора й до опівночі, однак, як не дивно, зараз намагається викорінити таку звичку – для здоров’я це не дуже добре.
Зараз Анна Білозор працює викладачем, навчає дизайнерів. У червні цього року здобула вищу освіту у Запорізькому приватному університеті. Та як би там не було, вона переконана, що й досі її талант малювати не розкрито повною мірою, адже з кожним намальованим портретом помічає, як зростає майстерність: «Я до цих пір вчуся і відкриваю для себе щось нове», – каже художниця.

Ольга ОСІЯНЕНКО

18.10.2021 09:00
Переглядів: 1206
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.