Вісті Черкащини Молода сім’я на Тальнівщині перетворила мрію на реальність
– Ми мріяли про великий світлий будинок, щоб криничка була біля нього і садок великий, – розповідає молоде подружжя Ігор та Людмила Балаки із Здобутку на Тальнівщині.
6 років тому, у 2016-му, вони взялися здійснити цю мрію. Мали родинне обійстя, на якому вже був будинок та господарські споруди. Оселилися в хаті, а хлів вирішили знести. Загнали бульдозер. Ото ж тоді шуму було на їхній невеличкій вулиці! Допитлива дітвора спостерігала, як працює такий великий агрегат, як вантажить глину на вантажівку. Після почали будувати дім. Ігор зізнається, не мав конкретних розрахунків, якогось спеціального планування. Все почалося з натягнутих 2-х ниток, лопати, бажання діяти і, найголовніше, ризикувати. Останнього, до речі, тут не бояться. Це якраз той випадок, коли ризик винагороджується гарним результатом. Так було і з будівництвом. Звісно, мільйонних статків молода сім’я не мала, аби реалізувати мрію миттєво, тож робили все поступово, крок за кроком. Так справа пішла-поїхала. Ігор каже, що перебудови всередині дому було чимало. Та й взагалі спершу замість будинку мала бути маленька кухонька, що розрослася зрештою в дім мрії. Нині мають гарний, сучасний, функціональний, затишний 2-поверховий будинок, створений власними руками та не без посильної допомоги кумів та батьків. На першому поверсі – кухня, ванна, гардеробна, комірчинка і котельня, нагорі – 2 спальні і вітальня, між поверхами залишилось вмонтувати східці. Дім має 4 виходи. Звісно, роботи тут ще вистачає. Чи доведуть почате до кінця? Чомусь навіть сумніви не закрадаються.
Паралельно з будівництвом господар посадив садок: «Спочатку купив на базарі 30 саджанців, потім ще стільки ж, ще, – розповідає Ігор. – Зараз маємо до 100 дерев. 5-й рік, як маємо садок – найпопулярніших зараз сортів яблуні, черешні, персики. Поруч посадив виноград. Яблуні вже плодоносять, врожаю вистачає, ще й роздаємо. Коптильню зробив, то за раз можна 2 відра яблук посушити.
Людмила додає, що все у дворі створене руками чоловіка, дизайнерські рішення – теж його. Погодьтеся, генерувати ідеї – одна справа, а от ще й реалізувати їх власними руками – куди інша річ. Та Ігор і справді любить те, чим займається. Каже, до всього треба мати натхнення. Як нема – краще відкласти і завершити тоді, як прийде муза. Хай навіть через рік. Он неподалік саду вітряк стоїть (зараз він елемент декору, хоча спершу мав би стати місцем зберігання лопат). Поруч – глибока яма, як би вважав кожен. Але тут все має свій сенс.
У планах, як пояснив Ігор, – зробити млинок, та так, щоб з колесом, як ніби він справжній. Ближче до будинку зайняла почесне місце криничка. Всюди росте самшит, туї, пухнасті ялиночки – всього майже 500 кущів і хвойних дерев. Цікаво, що подружжя не дотримується якихось чітких правил планування, у всьому тут панує свобода і нуль обмежень: чи то у просторі, а чи в смаках. Тут жодна річ не знаходиться просто так, а зміни можуть статися будь-коли. Так, водичку для басейну тут гріє сонячний колектор: насос ганяє воду по чорній трубці, скрученій равликом, тож під сонечком вода дуже швидко нагрівається. А от, здавалося б, черешня. Росте собі звичайне дерево. Виявляється, не тільки: на ній облаштований будиночок, де залюбки граються діти (подружжя має 2-х синочків, 2-річного Захара та 8-річного Дениса). «Було, обсядуть ці гілки – як вороненята», – сміється Людмила. Молодшому, звісно, за радість погратися в піску. А от Денис вже, як кажуть батьки, залюбки допомагає їм працювати в садку. До речі, за садком, що прилягає до дубового лісу, подружжя посадило сосни та ялинки в шаховому порядку. Думаєте, на цьому вони зупинились? Могли б, але не вони. Взяли і розчистили густі зарослі посеред дубів, посадили там 1000 цибулинок тюльпанів. Так-так, прямо тут, на окраїні лісу. Як треба, обкошують траву, словом, підтримують лад. На галявині Ігор побудував камін, планує його модернізувати.
Закордон, кажуть, не поїхали б, бо ніщо не може повернути час, проведений вдома, як і затишок, який дарує їм нині дім їхньої мрії.
Ольга ОСІЯНЕНКО
