Кухарки одного з дитсадків Тального розкрили секрет пустих тарілок та гарної випічки

Тетяна Шевченко із Тального, що на Черкащині, працює кухаркою 28 років. Готувати їй подобалося з дитинства. Жінка каже, себе у якійсь іншій справі нині не уявляє. На кулінара вивчилася у Тирасполі (Молдова), 2 роки працювала там у заводській їдальні. Коли почалася війна, повернулася і рідне містечко над Тікичем. З 1993 по 2010 роки готувала страви для підопічних терцентру. Пізніше працювала у Павлівці Першій. Останні 9 років тішить смачними стравами вихованців міського дитсадочка «Казка».
Про те, що готуватиме на кухні та й іще в таких масштабах (в середньому на 40-50 маленьких дегустаторів), її колега, тальнівчанка Олена Рябінчук, ще два роки тому і припустити не могла. Так, як і будь-яка господиня, готувати вміє, любить побалувати домашніх м’ясцем чи запеченою рибкою. Але коли запропонували таку роботу, вирішила спробувати. Закінчила курси. Цікаво, що ці дві жіночки, виявляється, знайомі ще зі школи, адже вчилися у паралельних класах у школі №2. Перетиналися часто. Олена Миколаївна з повагою називає Тетяну Михайлівну сенсеєм, бо вчиться у неї всім тонкощам професії. Себе рахує новачком. На кухні вони доповнюють одна одну, працюють в тандемі. Завідувачка садочка Інна Гончарук каже:
–За їхньою роботою приємно спостерігати. Знаю, що там усе буде в порядку. Навіть в отих не зовсім комфортних умовах, бо відколи садочок відкрився, ремонту в кухні не робили, вони справляються. Хотілося б зробити на кухні ремонт.

Олена Миколаївна вже наловчилася пекти в електродуховці. Каже, будь-яке обладнання треба вивчити. На кухні мають електросковорідку та дві плити: одній років 10, інша – одногодка садка. Інна Володимирівна каже, що морозильній камері тут були б раді, адже щоліта закручують компоти, роблять заготовки на зиму. Кажуть, було б де зберігати, краще заморожували б і ягоди, і фрукти.
На кухні робота починається о 7-й ранку. «Найперше, ставимо каструлі на кашу – сніданок має бути вчасно. Треба побудувати день так, щоб до 11-ї дня і обід зварити», – пояснює Тетяна Михайлівна. Головне для неї – щоб було смачно, щоб дітки гарненько виїдали. Що зробити це просто, здається тільки на перший погляд. Жінка знає, що для цього треба добре постаратися: «Треба, щоб смачненько було, акуратненько, прихвалити, притрусити зеленню, – ділиться. – Але ж зелень, морквинку не всі люблять. Треба врахувати і це».
Найбільше смакують дітям м’ясні та рибні котлети. У садку припускають, що вдома діти привчаються їсти хот-доги, бутерброди та піцу. Буває, кажуть, дитинку приводять у садочок, а її треба елементарно вчити їсти суп чи кашу, а чи й зовсім навчити жувати.

На кухні є правило: працюють тут з хорошим настроєм і з любов’ю. Мабуть, тому вдається гарна ароматна випічка. Вона малечі до душі. З тістом має справу Олена Миколаївна (жінка, до речі, має хобі – пече вдома торти і зі смаком прикрашає). «До тіста завжди підходжу з молитвою у серці, – каже вона. – Хрещу його, як колись робили наші бабусі. З ним треба шанобливо. Розмовляю з ним, як із живим: «Тісто моє хорошеньке…»». Жінка розповідає, що проводили з дітками майстер-клас: вчили хлопчиків та дівчаток робити з тіста жайворонків. А як спекли – весну пішли закликати.

Цікавимося думкою кухарів щодо нових страв у меню:
– Не сказала б, що це для нас щось нове, просто назви незвичні, – каже Олена Рябінчук. – Чого його називати болоньєзе, якщо можна сказати простіше – підливка з м’ясом. Гарно звучить, правда ж? Деякі діти і не сприймають цієї назви, комусь вона зовсім не подобається. Так само бурячок з м’ясом, який зветься шпундра.
– Можна було просто сказати, що ми готуємо по-європейськи, – зазначає Тетяна Шевченко. – У складі страви нічого не міняється, окрім як добавляються спеції.

Ольга ОСІЯНЕНКО