Вісті Черкащини Корінний харків’янин мало не втратив дітей та перевіз сім’ю у Тальне
«Приїжджайте, будинок труситься! Щось впало!»
Володимир Вакула народився і виріс у Харкові. Разом із сім’єю, дружиною Мар’яною та двома донечками (7-річною Вікторією та 10-річною Анною), проживали у приватному секторі, в центрі міста. 7 років чоловік служив пастором церкви християн-бабтистів. Церква також займалася реабілітацією алко- та наркозалежних людей. Як же добре було під мирним небом! Однак війна увірвалася в мирне життя подружжя. Володимир каже, коли все почалося, не думали виїжджати з рідного міста, надіялися, що все швидко закінчиться. Але цього не сталось…
«Почали летіти снаряди, падали біля базару прямо на моїх очах»
Десь на 5-й день від початку бомбардувань Харкова, як згадує Володимир, війна мало не зруйнувала їхній дім та не забрала життя найдорожчих – дітей. Господь, мабуть, вберіг їх:
– Ми з дружиною поїхали на базар, почали скуплятися. А тут – повітряна тривога, – розповідає про той день чоловік. – Почали летіти снаряди, падали біля базару прямо на моїх очах. Це було жахливо. Чомусь не вибухали. Прямо біля нашої машини, метрів за 10, два зразу – гуп. І тут дзвонить наша менша дочка, кричить: «Приїжджайте, будинок труситься! Щось впало!». Ми швидко побігли до машини, поїхали. Приїжджаємо – стирчить з люка снаряд. І дочка у вікні перелякана… Порвало електролінію, перебило воду – з колодязя почала летіти… Перекрити її не було кому – служба не працювала. Самі відремонтували світло, визвали рятувальників. Вони приїхали десь через 3 години, витягли снаряд. Залишатися у місті було небезпечно.
По приїзді в Тальне
Ми познайомилися з Володимиром у Тальному. Наше місто для цієї сім’ї – як рідне. Тут проживають батьки Мар’яни, тож і раніше приїздили сюди неодноразово. Навесні, каже, Володимир, була запланована поїздка до батьків, але приїхали раніше – уявити не могли, що приводом для скорішої зустрічі буде порятунок з горнила війни.
Володимир наразі активний прихожанин церкви християн-бабтистів у Тальному, займається волонтерством. Каже, багато людей, навіть із-за кордону (зокрема, й США), надають фінансову підтримку. За це усім їм дуже вдячний. Разом з пастором церкви Романом Шляхтичем організували доставку продуктів харчування у Харків, також почали вивозити звідти людей, згодних на евакуацію.
Рідний дім став пунктом допомоги
Цікавлюсь у співрозмовника, чи відомо йому щось про стан власного будинку. Володимир показує відео: чоловіки й жінки на подвір’ї його рідного дому розповідають і показують, чим займаються. Вони кажуть слова підтримки, навіть жартують, незважаючи на пережите у Харкові за дні війни – сила волі цих людей вражає. Як пояснює Володимир, це його друзі, тепер живуть там, волонтерять. А сам дім перетворився, по суті, на перевалочний пункт – сюди привозять і тут же фасують харчі для харків’ян. Ось, дивлюся відео, стоїть картопелька в ящиках, її набирають у пакетики – так її отримає більше людей, усім потроху. Поруч вже вишикували рядами великі пакети з розфасованими продуктами. Володимир каже, з цими пакетами їдуть, незважаючи на реальну загрозу потрапити під ворожі обстріли. Насамперед дістаються до стареньких та немічних, лежачих людей, які проживають у багатоповерхівках. Про ліфти не йдеться, тож несуть харчі на верхні поверхи (на 20-й, а то й вище) – по східцях. За день треба добряче набігатися. Але ніхто з волонтерів ні на що не нарікає. Навпаки, раді, що можуть допомагати.
«…відбудувати зруйноване: по цеглинці, крок за кроком»
Володимир Вакула каже, вірить у перемогу, у те, що Україну всіляко підтримає світ і допоможе усім необхідним, аби загасити агресію росії, очистити українські землі від загарбників якнайшвидше. Він не сумнівається: його рідне місто-герой Харків, як і інші понівечені рашистськими бомбами міста та села нашої держави, обов’язково відбудують. Харків, наголошує чоловік, можна відновити за 2 роки: «Мені подобається настрій людей – вони цілеспрямовані, згуртовані, налаштовані на те, щоб відбудувати зруйноване: по цеглинці, крок за кроком. Як мурашки. Якби тільки настав мир», – каже Вакула.
Ольга ОСІЯНЕНКО
