Коли робота не зупиняється: в селі на Тальнівщині знову пакують домашні страви на передову

Щойно спорожніли запаси на кухні Людмили Перцевої, як місцеві жителі заходилися шукати вихід, адже хлопці на передовій чекають на домашні обіди. Спільними зусиллями осередку повернули все необхідне для роботи, і тепер онопріївські господині знову чаклують над запашними пакунками.

Коли запаси закінчуються, на допомогу приходять свої

На прохання Людмили Перцевої без вагань відгукнувся підприємець Володимир Мовчан. Очільниця осередку ділиться: цей чоловік ніколи не лишається осторонь, коли йдеться про потреби фронту. Цього разу він придбав для кухні центнер свіжого м’яса й тисячу спеціальних реторт-пакетів. А привезти цей чималий вантаж в Онопріївку охоче зголосився Василь Ткаченко, тож він швидко потрапив до рук господинь.

Для них така підтримка  – можливість не втрачати дорогоцінного часу. Вони знову збираються разом, щоб наповнювати посилки для бійців домашніми ласощами й своєю турботою. «Ми поруч. Пам’ятаємо та чекаємо вас живими!» – такі слова онопріївські майстрині вкладають у кожен пакунок, що вирушає до захисників.

Усі думки й молитви – про фронт

Людмила Перцева від імені всієї команди дякує Володимирові  Мовчану за чуйність і довіру, а Василю Ткаченку – за небайдужість і поміч у дорозі, тому що  без цього спільна справа призупинилася б.

Та найбільше серце онопріївських господинь болить за наших захисників. Вони низько вклоняються воїнам за кожен виборений для України день. І поки вони тримають оборону, у селі обіцяють не покладати рук, щоб там, на передовій, оборонці завжди відчували тепло рідної хати.

Краплина турботи для Запорізького напрямку

Минулого тижня вдалося зарадити бійцям, які тримають оборону в тих південних степах. Волонтери зібрали й відправили на передову каністри, про які просили військові. За допомогу вони окремо дякують працівникам «Нової пошти».

Для когось осторонь це звичайні побутові речі. Проте на фронті за кожною такою місткістю стоїть налагоджений побут, безпека і вчасно підвезена вода чи пальне. Кожна надіслана посилка приносить спокій і волонтерам, адже вони знають: удалося підставити плече хлопцям, які зараз далеко від дому боронять країну. «Хоч маленькою частинкою, хоч краплинкою, але наша з вами турбота знову поїхала туди, де її дуже чекають», – діляться Людмила Перцева й Олег Цимбал.

День за днем, запит за запитом                 

Волонтерська робота в Онопріївці триває безперервно. Команда ретельно стежить за потребами військових, намагається не залишати без уваги жодного звернення й повсякчас шукає можливості для їхнього закриття.

Коли це вдається, на душі стає трохи легше. Адже це означає: ще один день прожито з відчуттям виконаного обов’язку перед захисниками й захисницями України.

Нашим захисникам Людмила Перцева та її команда вкотре висловлюють їм безмежну вдячність і низько вклоняються за кожен виборений для України день.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!