Ім’я на мапі Тального: Хто такий отаман Петро Дерещук та за що він віддав життя

Є в Тальному вулиця, що носить ім’я Петра Дерещука. Для когось це лише назва на мапі, а для Тальнівщини – нагадування про буремні роки, коли українська земля піднімалася проти більшовицької навали. Отаман повстанців, державний інспектор Армії УНР, Петро Дерещук належав до плеяди тих, хто не скорився силі й не зрікся віри в самостійну Україну. Його життя обірвалося в боротьбі, але ім’я повернулося до людей вкупі з правдою про визвольні змагання.

Від сільського вчителя до штабс-капітана

Петро Кузьмич Дерещук народився 29 червня 1886 року в заможній селянській родині у Вишнополі. Тодішній Уманський повіт, а нині – Тальнівська громада, зберіг пам’ять про свого земляка, який пройшов шлях від народного вчителя до старшини українського війська.      

Освіта відкрила перед юнаком дорогу до вчительської праці. В Умані він навчав дітей, а в розмовах освічених містян дедалі виразніше звучала Україна не як окраїна імперії, а як народ зі своїм правом на гідність і власний голос. Саме тому Дерещук потрапив під таємний нагляд царської поліції: поширення українських ідей і критика самодержавства вважилися небезпечними для імперської влади.  

Перша світова війна різко змінила його життя. Мобілізований до армії, учитель опинився на фронті, де швидко виявив твердість характеру, дисципліну й уміння вести за собою людей. Військова служба стала для нього суворою школою відповідальності. За здібності  Петро Дерещук отримав чин штабс-капітана й здобув військовий досвід, який невдовзі знадобиться йому вже в боротьбі за українську державність.   

На службі Українській революції

Лютневі події 1917 року стали для нашого земляка часом відкритого служіння українській справі. Те, про що раніше доводилося говорити обережно, тепер можна було втілювати в життя. Ще в окопах Петро Кузьмич узявся українізувати свій військовий підрозділ, прагнучи, щоб солдати служили не чужій імперії, а майбутній українській державі.   

Коли він спробував вивести полк у розпорядження Української Центральної Ради, військове командування тимчасово усунуло офіцера від служби, однак це не змінило його визначеного вибору. Повернувшись до цивільного життя, Петро Дерещук став учасником Першого Всеукраїнського військового з’їзду й приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів. У 1919 році він служив державним інспектором Запорізького корпусу Армії УНР –  одного з найміцніших і найбоєздатніших з’єднань українського війська того часу.

Повстанський отаман та Уманський повстанком

Коли регулярні частини Армії УНР відступили під тиском ворожих сил, Петро Кузьмич повернувся на рідну Черкащину. Відкрита війна згасла, але боротьба не закінчувалася. На Уманщині він очолив повстанський комітет й узявся гуртувати жителів рідного краю до спротиву більшовицькій владі. Його загони підтримували зв’язок із повстанцями Холодного Яру.     Спільними діями вони зривали роботу радянських каральних органів, не даючи окупаційній владі почуватися господарем на Черкащині.

За цей спротив більшовики мстилися не лише отаманові. Ще 1906 року його батьки заснували невеликий хутір поблизу Павлівки Першої. У двадцятих роках чекісти стерли його з лиця землі, а мешканців убили лише тому, що вони були пов’язані родинними узами з повстанським отаманом.

Трагічний фінал на Соловках

Після арешту під час спецоперації й тривалих допитів і судових розглядів радянська влада 30 квітня 1929 року засудила Петра Дерещука до ув’язнення. Його відправили до Соловецького табору особливого призначення – одного з найстрашніших символів зародження радянської табірної системи.

Та навіть там, серед суворої ізоляції й постійного нагляду, колишній отаман не зрікся боротьби. Вкупі з побратимами він намагався підняти збройний виступ в’язнів проти табірної адміністрації. Намір було викрито, і 29 жовтня 1929 року Петра Дерещука розстріляли.

Післяслово

Повномасштабна війна, яку Росія веде проти України, по-новому освітлює події сторічної давнини. Імена людей, котрі колись здавалися далекими від сучасності, повертаються в живий простір української пам’яті. Перейменування колишньої вулиці Суворова в Тальному на честь Петра Дерещука стало не лише зміною міської топоніміки, а й знаком відмови від імперської спадщини, що десятиліттями витісняла з пам’яті власних героїв.

Доля повстанського отамана нагадує: український спротив не виникає раптово в окремі історичні миті, а проходить крізь покоління – від визвольних змагань початку ХХ століття до боротьби, яку Україна веде сьогодні. Саме тому вулиця Петра Дерещука в Тальному є не лише пошаною до одного з борців за державність, а й частиною великої історії незламності українського народу.

Джерела для ознайомлення читачів

Мицик В. Ф., Мовчан В. П. Полковник Петро Дерещук: «Всю душу за волю України». — Київ: КВІЦ, 2017.

Енциклопедія Сучасної України. Дерещук Петро Кузьмович (біографічний нарис).

Вікіпедія. Дерещук Петро Кузьмович (історичні документи та узагальнені відомості).

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!