Вісті Черкащини 
Гроші на скриньку, пісню – у небо: як аматори Тальнівський ринок підкорювали
На центральному ринку в Тальному цього разу над торговими рядами панувала не звична метушня, а щира українська пісня. Артисти із Зеленькова розгорнули свій благодійний «десант», перетворивши недільний ранок на потужний патріотичний марафон. Поки покупці прицінювалися до краму та обговорювали домашні справи, зеленьківці під керівництвом подружжя Караульних «кувала» звитягу в єдиний доступний їм спосіб – через серце й голос.
Результат вражає: за кілька годин до скриньки під гаслом «Співаємо задля Перемоги» небайдужі краяни накидали 17 тисяч гривень. Про те, як народна пісня стає реальною зброєю в руках сільських аматорів, ми розпитали завідувачку будинком культури Ганну Караульну.
Від Шевченка до «Проводжала мати сина»
Під час розмови жінка згадує найперше не цифри, а очі людей. Програму виступу формували за принципами психології. На ринку, серед постійного гомону, важливо було знайти особливий підхід до кожного слухача.
«Розпочали з нашого, рідного – привітальної пісні Миколи Вовка про Тальнівський край, – розповідає пані Ганна. – А далі повели людей складними дорогами сьогодення». Репертуар із 19 номерів готували з особливою відповідальністю. Виконували патріотичні твори «Герої не вмирають», «Запалю свічу», «Материнська молитва», «Козаків немало за Україну впало», «Проводжала мати сина», «Сини-соколята», від яких перехоплювало подих навіть у досвідчених артистів. Водночас додали лірики: шевченківські «Нащо мені чорні брові», а також композиції «В моєму саду зацвіли айстри», «Біжить стежина в тихий гай», «Їхав-їхав». Включили до програми й дрібку побутових сюжетів – жваву пісню «П’ять молодичок» та народну «Тополю», адже без музики український характер немислимий.
«Ми намагалися не робити виступ надто розважальним, бо часи не ті, – зауважує жінка. – Але люди слухали неймовірно уважно. Перехожі зупинялися, діставали телефони, фотографували. Значить, відгукнулося».
Пісню просять «не губити»
Окремою частиною виступу став блок соліста Ігоря Зелінського. Пісні «Єднаємося по вірі, українці», «Герої не вмирають» та «Земле моя» у його виконанні привертали особливу увагу перехожих. Коли ж вокаліст співав у дуеті з Ніною Куценко, слухачі не стримували емоцій.
«Пісня „Герої не вмирають“ має окреме значення, – ділиться Ганна Костянтинівна. – Учасниці нашого колективу самі просили заспівати її ще раз. Та й люди підходили з проханням ніколи не вилучати цей твір із репертуару. Сьогодні він сприймається як молитва».
Логістика на власному ентузіазмі
Це сьогодні зеленьківський колектив на незвичній локації працює злагоджено, а кілька років тому все було інакше. Завідувачка клубу пригадує перші поїздки: «Тоді ми ще сумнівалися: як це – співати на базарі? Чи почують нас серед торгових рядів? А цього року вже самі чекали на графік виступів».
Коли з Центру культурних послуг надійшов план і зеленьківцям випало їхати 5 квітня, перед самою Паскою, жоден із 15 учасників не шукав відмовок. Питання транспорту цього разу довелося вирішувати самотужки: добиралися трьома приватними автомобілями. За кермо сіли Юрій Бондар, адміністраторка Оксана Удачна й художній керівник Володимир Караульний. Пальне та витрати на дорогу взяв на себе ЦКП, а готовність везти артистів була волонтерською ініціативою водіїв.
«На вулиці звук інший, ніж у залі, – пояснює Ганна Караульна. – Не завжди чуєш колегу по хору, хоча технічне забезпечення від району було на належному рівні: звукооператор і фотокореспондент чекали нас на місці з восьмої ранку. Ми співали дуже злагоджено. Мабуть, тому й результат такий – 17 тисяч гривень».
Для Зеленькова благодійність уже стала способом життя. Сільська громада працює як тиловий мурашник: збирають кошти на тепловізори, шини, ремонт автівок, обладнання тощо. І пісня тут – неабиякий двигун. Попереду в аматорів нові плани: 10 травня, на День матері, у селі розгорнеться традиційне благодійне свято.
«Приїжджайте до нас, – запрошує Ганна Караульна. – Побачите все самі: спочатку ярмаркуємо, потім даємо великий концерт, а скринька біля сцени ніколи не порожніє. Бо Перемога сама себе не викує».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
