Екс-міський голова Тального звинувачує у своїх бідах Мовчана

Дива не сталося: міська рада Тального таки не дала дозвіл Володимиру Мовчанові будувати офіс у центрі Тального на місці колишньої дитячої бібліотеки. “За” проголосувало лише 10 депутатів. 12 утрималося. Міськрада створила тимчасову комісію, яка “додатково вивчатиме” питання.

Всі в Тальному погоджуються, що причина відмови – прізвище забудовника. Якби будуватися збирався хтось інший, а не Мовчан, – такого ажіотажу не було.

Очевидно, що найбільше постарався зупинити будівництво офісного центру колишній мер Тального Олександр Біленко. Занадто складними були в нього стосунки із забудовником. Колишній мер, який впродовж півтора десятка років зі сторінок газети звик повчати городян, як треба жити, раптом опинився на лаві підсудних. Причина – рішення виконкому міської ради передати державне КХП у приватні руки Короткова. Ймовірно прокуратура проситиме для Біленка кілька років за ґратами.

Олександру Федоровичу важко далася метаморфоза, яка трапилася в його житті. За старою звичкою він вважає, що в його бідах винен будь-хто, але ніяк не він сам.

Істина, як завжди, проста і лежить на поверхні. Біленко сам підписав необхідні папери й сам віддав підприємство донецькому олігарху. Мовчан йому руки не викручував і не примушував. Понад те, Володимир Петрович завжди хотів, щоби підприємство залишалося державним. Однак міський голова Тального чинить навпаки, а звинувачує у своїх бідах Мовчана, Стригуна та інших. Фінал авантюри сумний: Біленко відрікається від посади й опиняється в залі суду.

Мабуть за часів Януковича, коли ухвалювалося рішення про передачу КХП, Олександр Федорович думав, що за нього не візьмуться органи правосуддя. Адже на волі залишалася набагато крупніша риба. Але влада помінялася й за Біленка згадали “незлим тихим словом”. Всім минулося, а про нього не забули.

І тут раптом ніби промінь сонця в дощовий день, випадає золота нагода помститися. Будівництво не може початися без згоди міської ради. Міська рада – досі під впливом Біленка. Операція “Відмова” ніби глибокоешелонована оборона. Впала перша лінія – виростає друга, впаде друга – виросте третя.

Спочатку спробували зупинити будівництво на стадії громадських слухань. Ні з того, ні з сього в залі виросла фігура одіозного керівника газети “Рідна Земля”, колишнього любителя регіоналів та відставного радикала Валерія Бєлоногіна. Чомусь нікого із прихильників Біленка досі не обурює його дружба із коротковцями. Бєлоногін прийшов не сам, а з групою підтримки на чолі з Ніною Славною. Нечисленні, але дуже галасливі екс-регіонали півтори години “каламутили воду”, однак ближче до завершення заходу в них закінчилося пальне. Громада переважною більшістю голосів ухвалила дозволити будівництво офісу.

Коли впала перша лінія, міська рада звела наступну. Будівельники просили тимчасово надати їм додаткову земельну ділянку для продовження будівництва. Техніка не може працювати на куцому шматкові землі, який є в Мовчана. Після завершення будівництва землю повернуть міськраді.

Володимир Петрович їде на сесію. Розвіює всі страхи депутатів. Каже, що збудує швидко, якісно, акуратно. Сам за всім прослідкує. Фортуна починає схилятися на його бік. Депутати готові надати дозвіл. І тут секретар міськради Ірина Топтун, яка виконує обов’язки міського голови, витягує останній козир – право вето й погрожує його застосувати. Дозволу не дають.

Гра у піжмурки триває. Рішення відклали на тиждень. За цей час міськрада шукатиме й знаходитиме нові причини для відмови. Пройде весна, почнеться літо. Минатиме золота пора для будівництва. Прямо в центрі Тального, на місці колишньої бібліотеки замість сучасного і гарного будинку стоятиме пустир. Пам’ятник амбіціям Олександра Біленка та занадто прихильної до нього міської ради.

Юрій СТРИГУН