Вісті Черкащини Дитяча письменниця родом з Тального наважилася писати книгу про війну для дітей
Оксана Лущевська проживає у Сполучених Штатах Америки. І хоч фізично жінка за океаном, її душа прив’язана до України, до рідного Тального на Черкащині. У багатьох з її 45-ти книг для дітей можна за описами впізнати тальнівські вулички та місцеві краєвиди, як-от у книзі «З води в воду», яка побачила світ у 2015 році. Це була перша книжка письменниці, у якій події розгорталися на тлі АТО на Сході України. Нещодавно вийшла друком ще одна книга Лущевської «Це тиха ніч, мій астронавте» (до речі, видана в Україні у видавництві «Книголав») для аудиторії віком 6-9 років. Книга написана у форматі дитячого щоденника, у якому дівчинка Ія пише про пережите під час перших 10-ти днів війни, починаючи від 24 лютого 2022 року. Ці записки надзвичайно реалістичні, кожне слово пронизує до кісток – дитина вірить, що добро таки переможе зло. Книжка має чудові ілюстрації від Катерини Степаніщевої.
Оксана каже, хоробрості написати таку книгу, будучи далеко від епіцентру подій – початку повномасштабного вторгнення – їй додав колосальний досвід читання подібних матеріалів упродовж багатьох років, а ще – спогади рідного дідуся про Другу Світову війну, занотовані ним у зошиті з чорною палітуркою.
– Цей зошит дуже правдивий. Дідусь намагався писати його римовано, – каже Оксана. – Коли розпочалася війна, я з лютого тримала цей зошит при собі, переглядала його і розуміла, що мені треба справді набратися хоробрості, аби написати дитячу книгу про війну в Україні. Також до війни я дивилася в книгарні книжку під назвою «Сьогодні я бачив гарного дятлика», читала її буквально в січні. Вона була створена за щоденниками маленького хлопчика з Польщі Міхаля Скібінського – про те, що він бачив крізь вікно під час німецького вторгнення 1939 року. Ці два досвіди підштовхнули мене створити книгу «Це тиха ніч, мій астронавте». Окрім цього, членам ПЕН-Україна написала Оксана Забужко: хто перебуває в безпеці, має можливість записувати те, що зараз відбувається, робіть це, адже перемагає також і наратив, який ми створюємо. Це остаточно розвіяло мої сумніви. Я купила приблизно такого ж чорного зошита, який використовував мій дідусь, і, уявляючи себе дитиною, почала писати від руки. Мені здається, коли почалося повномасштабне вторгнення, ми всі десь почували себе відкритими, безсилими і навіть трохи по-дитячому наївними. Відчути себе дитиною, думаю, міг кожен у тій безпорадності, – каже письменниця.
Оксана Лущевська каже, ще не бачила книжки наживо, чекає, поки мама надішле її поштою. Але видання вже можна купити в Україні, зокрема, в інтернет-книгарнях. До речі, незабаром побачить світ ще одна книга письменниці «Триматись за руки, сестричко», теж присвячена темі війни.
Оксана розповідає, у місті Шарлотт, де живе, часто відбуваються заходи на підтримку України. Вона й сама провела навесні 24 зустрічі з дітьми з сімей, які виїхали з України раніше, а зараз допомагають співвітчизникам, як тільки можуть. Каже, під час поїздки до Канади познайомилася з сім’єю з Маріуполя, якій вдалося вирватися з горнила війни. Те, що вони розповідали, як пояснює Лущевська, залишиться у її пам’яті назавжди. Письменниця вірить, що Україна обов’язково, у цілковитій єдності, здобуде Перемогу і дітям більше не доведеться ховатися від обстрілів у підвалах.
– Хочу сказати усім українцям, де би вони зараз не знаходились: ми маємо пишатися тим, що ми українці, вірити і любити нашу державу, знати, що ми неймовірно сильна нація, якою захоплюється сьогодні кожен, хто читає про Україну. Дуже важливо, свою любов до Батьківщини проявляти власними вчинками, діями, словами, книжками, піснями, культурою, – каже Лущевська.
Ольга ОСІЯНЕНКО
