Вісті Черкащини Дружина захисника з Тальнівщини терпляче чекає чоловіка на повернення з Перемогою
Як стверджує американська письменниця, авторка численних романів, які стали бестселерами, Даніела Стіл: «Люди не закохуються щодня. Іноді це буває тільки раз в житті». Таке кохання – одне на все життя – спалахнуло в Інни та Назара Огнивих з Мошурова на Тальнівщині. Вони 7 років зустрічалися. Після закінчення Мошурівської школи навчалися у вишах різних міст: Інна – в Харкові, Назар – в Києві. Сумували одне без одного. 14 лютого 2014 року побралися, закріпили свій шлюб печаткою, хоч їхні почуття сильніші будь-яких штампів. І знову на шляху до щастя – якісь перепони. Цього разу – війна. Назар уже 1.5 року перебуває у лавах захисників України. Двічі приїжджав додому на 10 днів. Перший раз – через 7 місяців, 2 раз – через 8 місяців. Зараз дуже не вистачає молодій сім`ї Огнивих чоловіка та батька.
–Діти сумують за татом. Запитують: «Де він?» Я відповідаю: «На війні». Діти, слава Богу, не розуміють цього слова завдяки нашим захисникам та їх татові. Терпляче чекають. Багато подій у сім`ї відбувається без тата: син Даня пішов у музичну школу, донька Кіра поламала руку, потребувала великої уваги й турботи, але справлялись якось самі. Четвертокласник Даня, хоч дуже старанний у навчанні й дуже гарно читає, але потребує допомоги, – розповідає Інна Ігорівна.
Нині знову в Назара Олеговича чергове поранення. Знову численні хвилювання випали на долю дружини. Знову тяжкі хвилини чекання і нестерпні думки: «Що буде далі? Як швидко зможе піти на поправку? Скільки ще жити в страху та переживаннях? Коли це все закінчиться, адже терпіння людське не безмежне?» Одне, що рятує Інну Ігорівну – це діти.
–Коли почуєш їхнє дитяче щебетання, відвертаєшся від сумних думок, виконуєш з Данею домашні завдання, приділяєш увагу донечці, яка відвідує дитсадочок. А ще допомагають подолати сум і страх голосові повідомлення від чоловіка. Якщо зразу доходять, на душі стає легше, якщо в чеканні – тягнеться довго час.
Ми теж знімаємо відео з родинного життя і посилаємо нашому любому таткові,– зізнається дружина захисника.
«Назар – дуже турботливий, любить своїх дітей, приділяє чимало уваги, любові, грає з ними в ігри. Хоче, щоб син мав усі іграшки, яких у нього не було в дитинстві (зрозуміло, тоді ще й іграшок таких не було і не такий достаток був у людей у 90-х роках)», – розповідає Інна Ігорівна. За вдачею вона – спокійна, тиха, вродлива, працьовита, турботлива, любляча. Має дружні стосунки з сусідкою Людою, яка переселилась з Донецька, купує їй хліб, воду, приносить різні продукти з магазину. Не забуває про неї в горі та в радості. Завжди з повагою ставиться до людей. Тому і горнуться до неї чоловікові батьки, допомагають по господарству, на городі. Велика підтримка від мами Світлани Шкоди.
Мудреці Сходу стверджують: «Від заздрощів люди старіють, від образи – хворіють, від злості – тупіють, а від кохання – молодіють». Шановні Інна й Назар, міцного здоров`я Вам, довголіття, кохайте і будьте коханими, молодійте під мирним небом України!
Марія БІРЧЕНКО
