Для Вадима Конака з Тального зібрати газонокосарку чи вірша написати – запросто!

Не чоловік, а мрія! Гроші в сім’ю приносить, треба ремонт в квартирі зробити – за щастя, каву щоранку дружині в ліжко – будь ласка, можна й вірш чи пісню їй присвятити чи влаштовувати романтичну вечерю при свічках. Не секрет, за кожним успішним чоловіком стоїть мудра жінка, яка зробила його таким.
Саме так було із Вадимом Конаком, тальнівським підприємцем, який 30 років тому приїхав у Тальне погостювати до зятя. У того була сестра. Згодом вона стала хлопцеві дружиною. «Руслана працювала тоді в травматології. Їй я, напевне, не сподобався, бо вона від мене тікала спочатку. Це, мабуть, і прив’язало», – згадує чоловік. Це зараз він успішний бізнесмен, а раніше працював на тракторі, був вальщиком у лісі (при чому може валити дерева як у місті, так і в лісі), 3 роки відслужив за контрактом в армії, працював в охороні, на пилорамі, потім у бригаді з установки металопластикових вікон та дверей. Коли зрозумів, що власник «грає» не по-чесному з ним, вирішив сам відкрити аналогічний бізнес.

– Через 14 років, – зізнається, – я став «профі» у цій справі. Зараз у мене немає конкурентів. Я з людьми у дуже хороших відносинах. На перше місце ставлю в роботі якість, а потім – кількість. Працюю з німецьким профілем, одним із кращих виробників на Україні. Кращі склопакети, профіль, фурнітура. Звичайно, й ціна вища, але вона відповідає якості. Клієнти залишаються задоволені.
Валентин Борисович (я не обмовилася: у чоловіка 2 імені) не боїться ніякої роботи. Чоловік розповідає, як сталося так, що має 2 імені:
– Народився я в Молдавії у 1975 році. У виборі імені думка моїх батьків розійшлася: батько хотів назвати Валіком, а мама – Вадимом. За старими законами в Молдавії жінка не мала права виходити з двору, поки не похрестить дитину. От батько й записав мене Валентином. Додому прийшов: Вадим та Вадим, як і хотіла дружина. Я дізнався, коли паспорта робив, – зізнається. – Мати дає мені свідоцтво, а там не моє ім’я, – не розумію? А вона у відповідь: «Це довга історія».

Коли Вадим жив у селі, вдома в нього стояли саморобні станки по дереву, циркулярка – робив дерев’яні вікна, двері на замовлення. Одного разу дуже поспішав і не опустив фрезу. Йому відбило фалангу великого пальця. Коли рука була в гіпсовій лангеті, він прив’язував її резинкою до коси і так косив, колов дрова. Тоді травмував і вказівного пальця. Одним словом, без роботи він сидіти не може. «У мене так: відпало щось вдома – я зразу зробив. Нема, що воно місяць лежить. Це мене самого бісить. І дівчата так звикли», – каже Вадим.
Разом з дружиною Русланою виховали 2-ох доньок: Роксолану та Ларису. Вже й онучка Ангелінка підростає в старшої. Батько все зробив для дівчат і зараз готовий підставити міцне чоловіче плече своїм зятям, якщо їм знадобиться допомога.
Останнім часом свої думки і почуття виливає у вірші. Нехай недовершені, невідшліфовані, але такі чуттєві:

Минуть роки, мов блискавка вгорі,
Про нас згадають добрими словами,
Як бавили в колисках повесні,
А потім – школа, інститут і заміж…

Свої рядки Вадим Борисович показує старшій доньці, вона найперший критик.
– Вірші – це як поробки, воно тимчасове, пройде, – зізнається чоловік. – Я навіть не знаю, де воно береться. Може, взавтра в голову мені прийде щось вирізати по дереву. Хтозна?

А руки у Вадима, справді, золоті. З того, що є під руками, він може зробити будь-яку річ, необхідну в господарстві. Недавно склав з дитячої коляски газонокосилку: мотора від пральної машинки приварив та сегмент знизу – готово. За пів години вже подвір’я покосив! Шматок профілю побачив з хорошим кутом – є машинка, яка нарізає картоплю спіралями абощо. Захотіла онучка будинок для ляльки – за годину дідусь з картону зробив справжній палац. Так само і вловлювач снів для доньки. А скільки простих і водночас самобутніх поробок з підручних речей виготовляє Вадим на подарунки рідним та друзям: кашпо під вазони, оригінальні підставки під телефон, різноманітні органайзери, сувеніри. Справжній витвір мистецтва – середньовічна фортеця з дзвіницею та вітряний млин. Усе із паличок з-під кави.

Є у центрі Тального, у дворах за ощадбанком, гараж, розмальований мультяшними героями. Думаєте, чия робота? Так, Вадимова. Каже: «Щоб дітям весело було й гарно!»

Ліна ЯЛОВСЬКА