Депутати міської ради проти тальнівської громади

Демарш реваншистів День перший,

або ви, хлопці, повоюйте, а ми тут поділимо

З перших хвилини роботи новообраної міської ради одразу стало зрозумілим – в Тальному випірнули, немов Пилип з конопель, як реваншисти, так і ті, хто в них зацікавлений. Вони мають очевидну мету – піти супроти вибору жителів. Ще нічого новий голова не зробив, ще навіть не приступив до виконання обов’язків, а пані Ірина вже поширювалася про якусь опозицію до нього.

На це багато хто звернув увагу, а особливо учасники АТО. Та ми почнемо розповідь з іншого, зовні непримітного, але не менш красномовного факту, який поки що залишається поза прицілом бойового товариства і всієї громадськості. В числі тих депутатів, хто явно протиставив себе загальному вибору тальнівчан, якимось неприємним побитом опинилися фундатори та перші керівники місцевої організації ГО «Майдан», тобто її перший голова Олексій Неділько та перший секретар Ганна Кулик. Хто-хто, а саме вони ще в революційні дні прекрасно знали, звідки тут на місці визирала основна небезпека, хто тут варганив поїздки на антимайдан та харчував кодло тітушок. Тепер ось саме вони опинилися в спільній компанії з тітушковозами та послідовниками колишнього мера Олександра Біленка.

Так ми мовити, поміняли орієнтацію. Що саме спонукало їх поміняти, які підштовхнули умови й обставини, сказати не беремося. Але здогадуємося, що для них то були дуже переконливі або дуже спокусливі обставини, від яких депутати не змогли відмовитися.

Парадокс полягає ще й у тому, що не хто інших як той О. Неділько мав затяжний конфлікт з працівниками міської ради попереднього скликання і колишнім головою. Тепер вони ніби дійшли до спільної думки, чи що…

Нічому не варто дивуватися. Хіба мало знаємо випадків, коли дядьки сперечалися, сварилися, а тоді мирилися? Чи хтось їх помирив. Скажімо, помирив дядько Бенджамін Франклін. Саме отой Бенджамін, що намальований на купюрі в сто доларів.

Явних та прихованих причин дивного альянсу може бути кілька. Проте важливий результат. А він такий: абсолютна більшість тальнівчан – наголошуємо, не відносна, а абсолютна – проголосувала за зміни і за нового мера. У депутатському корпусі на час відкриття першої сесії розклад сил побачили зовсім інший: не встиг Олексій Юрченко сказати перші речення, як одразу догори здійнялося 14 рук, котрі проти. Чому так сталося? Напевно, на виборах зіграв авторитет партійних лідерів. Багато хто з тальнівчан міркував так: раз В. Наливайченко чи А. Гриценко – люди серйозні, то я проголосую за їхні команди. І багато хто так і голосував, не дуже вникаючи, хто саме смолою прилип до популярних брендів, скільки там шакалів натягли перед виборами овечі шкіри.

Тактика вчорашніх була прогнозованою: насамперед не дати новому голові сформувати власну робочу команду. Будь-що. На посаду заступника Олексій Юрченко запропонував колишнього народного депутата Едуарда Леонова. Під час революції він був комендантом будинку Київської міськради, через який щодня проходили десятки тисяч мітингувальників (одному пора відігрітися, іншому надати медичну допомогу тощо), і порядок отримувався ідеальний, все в Леонова працювало чітко. Потім був на війні, отримав поранення в обидві ноги, через які став інвалідом другої групи. Має дві вищі освіти, перший ранг державного службовця, найближчим часом захищає дисертацію. Так що матеріально забезпечений. Однак просить депутатів надати йому можливість проявити себе в практичній роботі на низах. Партійний лідер Олег Тягнибок дає йому на це добро.

Як на нашу думку, переконлива перемога Олексія Юрченка – це перший визначний успіх «Свободи» на Черкащині. І саме тому для цієї політичної сили дуже важливо показати, що вона вміє працювати на місцях біля конкретних справ, у даному разі в Тальному. Природне бажання партії – направити сюди на допомогу кращих спеціалістів. Тим більше, що в Леонова є доступ до міжнародних грантових проектів.

Критичні репліки типу «у нас хіба своїх немає, досить нам присилати чужих» всерйоз сприймати просто смішно. Хоча б тому, що керуватиме таки свій, місцевий мер. А заступник – то лише робочий кінь, який запрягається у воза, буде тягти і не ставитиме підніжки на користь донецьким, як цього дуже хочеться вчорашнім кадрам. Тим більше, що Леонов, і він це блискуче показав під час свого виступу, знає, що треба зробити і як саме. Обов’язкова відкритість роботи міської ради, ніяких секретів від громади чи закулісних домовленостей. Співпраця з підприємцями – як має сприяти їм мерія, щоб вони добилися кращих результатів і більше вносили в бюджет. Не може такого бути, щоб структура користувалася землею чи іншим майном громади, недоплачуючи в бюджет. Не тямиш працювати – поступися місцем тим, хто вміє. Тут чулися балачки про опозицію в міській раді. Та нема такого поняття в законі! Тут треба вирішувати комунальні, побутові та інші проблеми громади, для того вас люди й обирали, а не гратися в політику. І чого б нам тут, запропонував Леонов, не вдатися до детектора брехні? Зараз це нескладно: один комп’ютер з відповідною програмою плюс психолог. У Верховній Раді детектора страх бояться, але у Тальному можна й розпочати.

Від останньої пропозиції не в одного депутата відвисла щелепа й проступила фарба на щоках. Ще запитай такого – тітушок на антимайдан чи у Лісове возив, хабарі брав, людей обдирав? Ні, скаже, я немов сльоза чистий. А стрілка на томографі одразу смик! Постривай-но голубчику, так ти ж дуриш чесний народ!

Так що саме ідея з детектором ентузіазму не викликала. Звісно, вголос такого не сказали. Вголос депутат Підгорний лише запитав Леонова (той родом з Молодецького), чи він знає, які села увійшли до складу територіальної громади. Дуже кумедне запитання, немов у калюжі пшик. По-перше, Леонов села знає. По-друге, якби й не знав, то дізнався б швидко. По-третє, яке це має відношення до ділових якостей претендента?

В цілому кандидат на посаду заступника сподобався. Дехто, як ось депутат Тарас Солошенко, не раз йому захоплено плескав. Депутат Лариса Дімітрова згодна його підтримати, коли назвуть імена ще двох заступників. Проте як дійшло до голосування, то обоє дружно утрималися. І депутат від Гордашівки Леся Соловей також утрималася. Хоч і знала, що величезна більшість її земляків проголосували таки за Юрченка. З першого дня не з кращого боку засвітила себе перед односельцями.

Отож голосів не вистачило.

І тут слово взяли учасники АТО. Депутат Маринченко, немов півник з кілочка, одразу їм нагадав, що вони ж не обрані, не мають права тут вирішувати. Дехто думку Маринченка поділяв. При цьому перші особи району, що були присутні в залі, жодного слова не зронили, проте машинально наморщили лоби… Слухали бійців без ознак задоволення.

А ось це вже друга дуже красномовна деталь першого засідання ради нового скликання. Як виступити на Майдані проти свавілля, так це хлопцям. Як іти добровольцем на фронт – то це хлопцям. Як в дощ чи в мороз вгризатися в землю – також хлопцям. Як стікати кров’ю, хоронити бойових побратимів – знову це для хлопців. А ось вирішувати справи на місцях, то захисникам України зась. Це ми разом з усіма дерибанами приберегли для себе. Ну а для хлопців хіба що відведемо місце на стіні в білому домі для портрета в чорній рамці. Втім, уже відвели… Більше їм дзуськи!

Депутат О. Неділько сердито запитав голову організації учасників АТО Василя Данилюка, чого це сюди на сесію прийшли бійці, він ось візьме й покличе в зал афганців. «То викликай, – відповів Данилюк. – Побачимо, біля кого вони стануть, поруч з тобою чи біля нас.» Опонент і язика проковтнув. Знав, що стануть не біля нього.

Обурення виявилося загальним й деколи емоційним, а компліменти типу «гниди» були не найкрутішими, проривалися й дужчі вислови. Чи мали підстави учасники війни та інші громадські активісти підстави для такої поведінки, це хай дає відповідь читач. Мимоволі змушені визнати, що донецькі та їхні пахолки іншої мови просто не розуміють, як свого часу не розумів їхній Янукович, поки не догрався. Здається, висновків не зробили. А пора зрозуміти, що народ уже далеко не той, а особливо хто пройшов крізь вогонь. Тепер чемно запитує, вас уже на руках виносити? Чи може, одразу викидати?

Учасники війни нагадали, що вони не раз чули запитання, коли ж нарешті повернуться додому батальйони. «Вони, – прозвучало, – вже повернулися». Повернулися, хто відстояв Україну. Так, учасники АТО висунули свого кандидата на посаду міського голови. Так, він знайшов підтримку абсолютної більшості виборців, його обрали. Так, вони активно захищають свій вибір і вибір усієї тальнівської громади. То дайте новому голові можливість працювати, сформувати свою команду! Інакше…

Особливо дісталося Тарасу Солошенку, тобто лідеру «Справедливості», який щиро плескав Леонову (аплодисменти поки що безплатні), але за нього не голосував.. Він почервонів під стать вареного рака. Літня жіночка докоряла йому чи не найбільше: «Я ходила попід хати, агітувала за вас. Думаєте, я так само не зберу двісті підписів про ваше відкликання? Зберу».

Гадаю, згадку по «морду об асфальт» не треба сприймати буквально, лише алегорично. Ну хіба дуже вже допечуть фронтовикам з передової, тоді під гарячу руку все може трапитися. Але от збір підписів про відкликання депутатів, які ще не почали діяти, а вже зуміли дуже розчарувати, посівши з меркантильних чи інших причин дранську позицію, то це вже факт, що має місце. Появилися ініціатори збору підписів про відкликання Тараса Солошенка і Олексія Неділька. Після засідання мова заходила і про відкликання Лесі Соловей, та щодо неї ініціативна група ще не засвітилася. До речі, закон передбачає: якщо зібрано достатню кількість підписів, подається відповідна вимога до виборчої комісії – і прощавай, депутатська репутаціє! Прецеденту ще не було, проте якраз Тальне може його створити.

Прийнявши штатний розпис і утворивши депутатські комісії, в роботі сесії оголосили перерву до вівторка 17 січня.

Демарш реваншистів. День другий,

або Добробут, який пре до нас з кулаками

Продовження сесії тривало у вівторок, 17 січня. Реваншистське угрупування готувалося до засідання дуже ретельно. В першу чергу озвучило побрехеньки типу того, що учасникам АТО ніби видали по 300 гривень, і обізвали воїнів тітушками. Ясно, це вони по собі судять.

Друге, що зробили – мобілізували в зал засідань боксерів, яких вони підгодовують вкупі з тренером. Навіщо – здогадатися неважко. Мали б значну чисельну перевагу – пішли б у хід кулаки. Он напередодні Оксані Яворській руку вже ж зламали.

Третій наготовлений козир реваншистів – через своїх корешів провели роботу в Черкасах і направили в Тальне достопам’ятний «Беркут» чи як він тепер називається. Мовляв, тут місцеві активісти «Майдану» готують щось незаконне, то під цей шумок ви дайте їм добрячої бубни, яку недодали під час революційних подій.

«Беркут» з Черкас виїхав, це точно. Але не спішив засвітитися. Був момент, коли в зал зазирали двоє невідомих у цивільному. Чи то вони зважили на присутність півсотні хлопців-фронтовиків у військовій формі, чи переконалися, що учасники АТО нікого бити не збираються, але більше себе нічим не проявили. Одразу після засідання ми запитали майора поліції, де ж поділися його черкаські колеги? «Уже поїхали», – почули розгублену відповідь.

Четверте, що наготовили депутати-любителі боксу і боксерів, це сотворили групу «За добробут Тальнівщини». Невдячна громадськість чомусь не оцінила невпинну турботу про її матеріальне благополуччя і цілком резонно запитала: чий саме добробут вони мають на увазі? Дуже схоже на те, що свій власний. Людям одразу відповіли, що депутати мають право створювати фракції та групи. От вони й створили. Що й підтвердили своїм повним не сприйняттям на посаду заступника голови Едуарда Леонова, якого вдруге пропонує мер Олексій Юрченко.

У постаті Леонова й проявилося найкращим чином, чий саме добробут свіжоспечене угрупування мало на увазі. Адже Леонов – не остання фігура в політичному житті України. Це ж при його найактивнішій участі і при його головуванні в державну власність вже повернено кілька прихватизованих, тобто вкрадених в народу, комбінатів. Цей такий, що швидко розбереться і в Тальному, чому це розтягли великі підприємства і як це опинився в приватних руках промисловий гігант КХП. Не сумніваємося – надати такому повноваження для зацікавлених обранців ще гірше, ніж вдавитися сирою кісткою. Будуть відбиватися і передніми, і задніми.

Другий вже побачений прояв «турботи про добробут» – це коли на сесію організовано підвозять боксерів та костоломів з гвардії Януковича. Оце так виглядає конкретна турбота на практиці. Чомусь, цілком справедливо підмітив із залу Володимир Олексюк, в передвиборних програмах про це ані слова. Та знає кішка, чиє сало з’їла!

Але громадськість побачила і третій вельми характерний прояв «турботи». Як треба обирати секретаря і заступників, тобто службовців на посади, то депутатів з цієї групи аж розпирало від активності. А як зайшла мова про створення різних тимчасових комісій щодо інвентаризації майна тощо, а це вже виконується на громадських засадах, то названих депутатів немов заціпило поголовно. Голова аж стомився повторювати: нумо пропонуйте свої кандидатури! Мало не тягли їх за язик, поки випросили укомплектувати комісії.

Пізніше виявилося, що проти призначення Леонова зварганили і цілий маніфест з печатками чотирьох громадських організацій. Документ при ближчому розгляді виявився фейковим. Насамперед, ніякого зібрання Спілки прикордонників не було, це підтвердив її голова Мельник. Підпису на тому папірці він не ставив. Заявив, що не можна вірити голові спілки афганців Олексію Недільку. Тут маємо очевидну підробку документів, а тому міський голова звернеться із відповідною заявою до органів. Це раз.

Правда, підпис голови самооборони Швеця був справжній. Але виникає інше запитання: чи ця спілка нас обороняє? Це ж входить у її статутні обов’язки. Попереджувала ріст злочинності, виходила на спільне патрулювання? Скільки разів? Начальник поліції дав конкретну відповідь – злочинність зростає, чергувань від цієї самооборони нуль. Так що це, запитує Олексій Юрченко, за самооборона, якщо ні від кого нас не обороняє?

Ніякої відповіді зал не почув, але ми можемо дещо розповісти читачам із свого боку. Саме ця самооборона (були й інші) створювалася і реєструвалася на противагу майданівцям при активній участі колишнього міського голови, що став таким собі хлопчиком для побиття в депутата обласної ради, який для району нічого не зробив. Бланки посвідчень роздрукували і передали нашим «оборонцям» чиновниці з міської ради, що виступала в тандемі з Коротковим. Оце звідти ноги ростуть. Четверта громадська організація – це ветеранська, яку очолює Василь Білозір. За це отримує гроші з бюджету. Цей проти шерсті не йшов і ніколи не піде. Та навіть при цьому про ветеранські збори, де б ухвалили рішення підписати горе-маніфест, який передадуть органам, чомусь не було чути.

Ось така картинка, що викликала постійне обурення мало на всього залу – за винятком запрошених чи оплачених боксерів та групи працівників елеватора, що пишалися, немов кіт на глині. Тому думка, що пора розпочинати збір підписів про відкликання деяких депутатів, дедалі більше набирає розголосу і популярності. Голова спілки учасників АТО В. Данилюк попросив своїх побратимів встати, аби люди їх побачили. Встало 50 осіб. «Хто хоче розпочати збір підписів про відкликання депутата, а для цього потрібно двісті підписів, – сказав, – звертайтеся до нас. Ми підтримаємо і допоможемо». Зал рясними відповів оплесками. Так що ідея вже визріла, а там дивись – і реалізується.

Здається, наші самовпевнені реваншисти такої можливості всерйоз ще не сприймають і тому тупо протягують свою лінію. Олексій Юрченко запропонував на посаду секретаря Тетяну Геращенкову – завалили. Висунули і обрали свого секретаря Ларису Дімітрову. Як з нею буде працювати голова, ще побачимо. Адже вона одразу попередила, що має конфлікт інтересів. Що це таке, в деталі не вникали. Проте оскільки її дочка працює в Короткова, то здогадатися, чиї інтереси має на увазі новий секретар, зовсім не важко.

На посади заступників мер пропонував дуже роботящих Едуарда Леонова і Віктора Марченка. Як і слід було чекати, їх група добробуту також провалила. Аж громадськість поцікавилася, кого ж те угрупування хоче бачити заступником. Чують у відповідь, що бажають заступником Олександра Маринченка. Отого самого, за якого проголосувало біля трьох десятків виборців. В залі – їдкий знущальний сміх. Маринченко розсердився і поквапився заявити типу він за мандат не чіпляється, готовий його скласти. Після такої заяви йому вже й плескають. Мовляв, чого телитися складай. Пора. Враховуючи реваншистську агресивність, мер вирішив на цей раз не вносити кандидатуру на посаду керуючого справами виконкому. Попередив, що на заступників буде висувати кандидатури, з якими зможе працювати на розбудову міста та громади. І не чекайте, що він здасться, якби не вставляли палиці в колеса.

Далі перейшли до формування виконкому. Тут дискусій не виникало, рішення прийняли одностайно. Ще б пак – виконком працює також на громадських засадах, тому він для зміцнювачів добробуту ніякого інтересу не становить. Що й одразу було красномовно доведено

В роботі сесії оголошено перерву до п’ятниці. Ну а тоді переконаємося на ділі, що ця група для добробуту громади нічого не зробить. Ну хіба що в стилі того, в чому вона вже встигла себе проявити – боксери, костоломи… Але ж це ще всі її «таланти». Невдовзі побачимо ще дещо.

Тримайтеся, Олексію, на фронті важче було. З Вами всі бойові побратими і вся-вся тальнівська громада.

Валентин ГОРДЄЄВ

18.01.2017 19:15
Переглядів: 2572
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.