Вісті Черкащини Де лунає українська пісня, там живе Україна: святкування Дня Незалежності в селі на Тальнівщині
У Зеленькові на Тальнівщині свято пройшло, як колись толока: гуртом зібралися й донатили на добру справу.. Пісні лунали, мов крила, обіймаючи кожного, а спогади про полеглих перепліталися з вірою у світлі дні. Тут Незалежність відчувалася не як дата в календарі, а як жива сила громади.
Дух щедрості у фоє Будинку культури
Святкування розпочалося з благодійного частування, що розгорнулося у затишному фоє Будинку культури. Тут, де зазвичай лунає сміх та гамір, сьогодні панував особливий настрій. Сонячні промені, що пробивалися крізь великі вікна, м’яко освітлювали простір. На столах парували ароматна юшка, апетитна каша з тушениною та свіжі салати. Золотаві пироги, грона соковитого винограду й великі глечики з компотом створювали відчуття домашнього затишку. Люди пересувалися між столами, обмінювалися усмішками, щиро дякували одне одному й тихо сміялися. Кожен жест і погляд відчувався як частина спільної справи, а донат ставав реальною підтримкою. Під час частування зібрали 6800 гривень, які підуть на потреби ЗСУ. Цей захід був живим доказом того, як маленькі добрі справи складаються в могутній, незламний щит громади села.
Відкриття: гімн, пам’ять і патріотичні вірші
Урочиста частина розпочалася під звуки Державного Гімну України, що гордо пролунав під склепінням зали, проникав у фоє й на подвір’я, змушуючи серця битися частіше. Гості стояли уважно, прислухаючись, деякі нахилили голови, інші відчували прилив гордості й трепету. Організатори привітали всіх зі святом, підкресливши значущість цього дня для кожного українця, а слова подяки воїнам ЗСУ звучали щиро й трепетно.
Хвилина мовчання встелила приміщення тихим шепотом думок про тих, хто віддав життя за Україну. «Не повернулися на рідний свій поріг… А полягли на дорогій землі, щоб Україну-матір захищати», – слова лунали тихо, але глибоко, залишаючи слід у серцях усіх присутніх.
Поетичні рядки про красу та історію України перепліталися з піснями й танцями, створюючи хвилю патріотичних емоцій. «На білому світі є різні країни… Та тільки одна на землі Україна», – ці слова звучали як щира декларація любові до рідної землі. А символ єдності й достатку – коровай, «хліб і сіль» – зустрічав гостей ароматом і красою, нагадуючи про мирне життя, радість дитинства та шлях у майбуття.
Мистецтво як рушійна сила
Концертна програма в Зеленькові перетворилася на яскравий калейдоскоп української культури, де музика, танці й театр гуртували людей у відчутті гордості та радості за рідний край.
Відкрив концерт Володимир Бондар із піснею «Журавлі», чуттєва мелодія якої розтікалися залом і огортала слухачів хвилями ніжності. Одразу після нього прозвучала народна пісня «Не сіяла, не орала» у виконанні дуету Ніни Куценко та Ганни Караульної. Протяжна, сумна й водночас пронзливо красива, що змушувала затамувати подих.
Хореографічні номери «Ми з України» та «Червонії чобітки» захоплювали рухом і енергією, кольорами костюмів і ритмом, а «Жваві молодички» додавали свіжості та легкості. Оновлені народні пісні в обробці Олександра Стадника, «В моєму саду зацвіли айстри» та «Позволь мені мати», прозвучали свіжо й сучасно, водночас зберігаючи глибину традицій і пробуджуючи гордість за спадщину.
Гумористична сценка «Зустріч в електричці» розсмішила зал. Дует Оксани Удачної та Віти Гладунець із полькою «Хто не скаче, той москаль» піднімав настрій всім присутнім. Танок «Люблю баяніста», виконаний на численні прохання, викликав овації: стукіт ніг, шелест тканин і сяйво стрічок заповнили зал енергією та радістю.
Володимир Тищенко зачаровував голосом у піснях «Зозуля» та «Щастя у простих речах», дует Ніни Куценко та Володимира Тищенка виконав «У садочок вийшла», а гурт «Зеленгай» подарував слухачам «Ой місяцю, місяцю, місяченьку». Соліст Ігор Зелінський підняв настрій композиціями «Любив козак п’ять молодичок» та «Земле моя». Володимир Бондар разом із Сергієм Максименком заспівали «Ой полечко, поле», додаючи народного колориту й щирості.
Усе перепліталося в живу симфонію голосів, рухів та емоцій. Символом єдності й достатку став коровай, «хліб і сіль», який зустрічав гостей ароматом і красою, нагадуючи про мирне життя та радість дитинства.
Наприкінці концертної програми адміністраторка Оксана Удачна подякувала всім, хто долучився до організації й проведення заходу: «Життя продовжується далі. Ми все здолаємо. Ми зможемо. Ми неодмінно переможемо». Ці слова прозвучали як потужне твердження незламності духу й віри в Перемогу.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
