''Це ще треба заслужити у Бога щастя дати щось на церкву чи допомогти''

У Зеленькові на Тальнівщині люди плекають надію, що настануть такі часи, й у їхнє село, колись багате й красиве, ще повернеться молодь. От і церква будується у центрі села. Велична, справжня, у стилі козацького бароко, а не перероблена із сільського генделика чи іншого приміщення, клубу, приміром.

О 9 ранку на будівництві по вулиці Шевченка йде робота повним ходом. Майстер Іван Пензештадлєр на висоті кількох метрів кладе цеглу – завершує зводити причілкову стіну будівлі. Йому на зміну Анатолій Євичук, теж будівельник з досвідом. На крані працює Василь Степанчук, він переставляє піддони з цеглою, бо незабаром завезуть землю, щоб облаштувати ландшафт. Підмайстри Олександр Куценко, Руслан Мозговий подають цеглу, замішують бетон. Донедавна на будівництві працювали Олександр Лущевський, Михайло Стецишин та Олександр Задерей.

-До Петра й Павла плануємо вигнати стіни, – розповідає виконроб Ігор Іваночко, – коли ми дійдемо до певної відмітки, зможуть приїхати майстри крити дах: знімуть мірки й почнуть монтувати купол. Склепіння уже зроблено. А потім буде штукатурка, благоустрій території, внутрішні роботи. У 2020 році плануємо здати об’єкт.

Зеленьківці радо зустріли звістку про те, що у селі збудують українську церкву, мовляв, окрасою села буде та й помолитися, сповідатися буде де. Тому й взялися допомагати будівельникам усім селом. Продукти зносили з дому, щоб було з чого смачні обіди готувати хлопцям. Спочатку готували кухарі з дитячого садка Тетяна Сива та Оксана Ковальчук з дозволу завідуючої закладу Надії Фурдуй. А Галина Коханівська, Ольга Панчук, Ганна Гелетюк, Ольга Грабовенко, Наталія Винник, Людмила Кузло, Ганна Караульна, Лариса Іщенко, Олена Романенко, Світлана Трясоруб, Любов Горбаченко, Валентина Скидан, Галина Сатанівська та ще багато людей зносили у дитсадок картоплю, моркву, тушонку, паштети, жир, олію.

-Ніхто у селі не відмовляється допомогти у будівництві. З технікою допомагають місцеві підприємці Василь Сивий та Василь Войченко. Продуктами – фермер Андрій Ягич, – розповідає Віталій Іщенко, саме він займається організацією харчування. – Згодом дівчата стали готувати вдома. Кожна по черзі готує, ми забираємо у відерцях, лотках і харчуємо будівельників, бо відомо: на повен шлунок і працюється веселіше.

Сьогодні на обід хлопці мають пиріжки з м’ясом, молоду картоплю з шкварками та салат з грибів. А приготувала усі ці домашні добреники Олена Романенко зі своєю свекрухою. –І я, й моя родина, мої батьки дуже задоволені, що у селі будують церкву. А нагодувати будівельників вважаю за належне. Це ще треба заслужити у Бога щастя дати щось на церкву чи допомогти, потрудитися, – вважає жінка.

Часто обіди хлопцям готує і Ганна Гелетюк, вчителька -пенсіонерка, що живе неподалік, у центрі села. Ніяковіючи зізнається, що вчора теж готувала, та не хоче про це афішувати: – Подзвонив Віталій Миколайович та й каже: треба людям на церкву їсти готувати. Я не вигадувала, мені щоб хлопці не були голодні. Наварила борщу, каші, кексів напекла. Та про це писати не треба. Допомагали мені люди, я теж допомагаю, чим можу.

Місцеві не проти зібратися біля будівлі церкви на Трійцю для освячення зілля та трав. Анатолій Кравчук, колишній керівник місцевого колгоспу та району, приміром, щоранку приходить до церкви, молиться біля хреста, ставить квіти. Храм вважає місцем, де Бог зустрічається з людиною, а він з дитинства пам’ятає настанову «Без Бога, сину, ні до порога».

Ліна ЯЛОВСЬКА

Нагадаємо: На Трійцю Петропавлівський храм відвідали сотні тальнівчан