''Це має бути дід п’яний та бабка, яка діда ''пиляє'' за те, що напився''

Мені доводилося у житті зустрічатися з багатьма людьми, що обробляють деревину, та такого віртуоза й художника по дереву бачу вперше.

Знайомство з 36-річним Віталієм Майбородою з Мошурова на Тальнівщині відбулася у нього в дворі. На воротах нас зустрів привітний чоловік у камуфляжних штанах, футболці та картузі, притрушеному свіжими стружками дерева. Віталію під силу зробити будь-який виріб із дерева, та найбільше йому подобається стругати химерні фігури. Чоловік виносить з приміщення, у якому сушить свої вироби, півметрову фігуру фантастичної жінки. Щіткою струшує пил. – Буде підставка для вазонів, – каже майстер. – Ще металеві конструкції додам згодом. Оце валявся пеньок, схожий на рогатку, я на нього дивився-дивився, взяв бензопилу і почав пиляти. Вже тоді бачив, що то буде жінка. У процесі дофантазував дрібниці. Здається, вийшло непогано, – переставляє фігуру, щоб можна було побачити у всій красі.

Його роботи – справжні витвори мистецтва. Творити таку красу Віталій навчався у Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Отримував навики роботи з керамікою, деревом і металом. Деякий час працював вчителем трудового навчання та малювання в одній із шкіл району. Потім був підприємцем, служив в АТО. І знову повернувся до улюбленої справи. Справжньої майстерні у чоловіка поки що немає. Веде у низеньке приміщення старої кухні, де стоять різні станки, є вимурувана з вогнетривкої цегли плита з великою топкою, каже, що кузня. По обидва боки у приміщенні стоять циркулярка, фуганок стругальний, рейсмусовий верстат для обробки деревини. Один верстат багатофункціональний Віталій зробив сам. Скрізь на стінах полиці з інструментом. Віталій має мрію – побудувати простору майстерню, де можна було б творити, а ще оздобити цямриння на криниці у дворі. -Це має бути дід п’яний та бабка, яка діда «пиляє» за те, що напився, – ділиться ідеєю своєї криниці. – Низ буде стилізований під пеньок. А покрівля – дубова черепиця.

Свої роботи показує неохоче, по одній виносить з хати то химерного фантастичного птаха, то ковганку, стилізовану під баранця, то кухонні дощечки, оздоблені геометричним різьбленням. Каже, що свої роботи не фотографує, бо все одно якимось дивним чином вони у нього зникають. Розповідає, що недавно зробив стола-трансформера на замовлення, у процесі – комп’ютерний столик, що нині сушиться. А ще багато ікон дерев’яних довелося витесати вручну і не лише раму, а й сам лик із дерева. -Одна із них має бути в Канаді, – згадує Віталій. – Я її робив на подарунок чоловікові, що зветься Михайло та його дружині Катерині. Це була ікона у вигляді книжки із зображенням Архистратига Михаїла та Великомучениці Катерини. Робив її днів 5 із сухої заготовки. А ще тесав різьбленого дубового хреста на могилу.

Його казкових гномів та звірів можна побачити у Білашках біля школи. Після того, як там зрізали дерева, залишивши 2-метрові пеньки, Віталію довелося включити фантазію й за місяць перетворити їх на скульптури казкових героїв. У селі Романівка також є роботи Віталія Майбороди. Це бетонний вказівник при в’їзді у село та дошка з історією Романівки у трьох сюжетних картинах біля сільської ради.

Останнім часом захопився ідеєю поєднувати у своїх роботах дерево з металом. Змайстрував кілька станків для роботи з металом методом холодної ковки.

Свою роботу чоловік дуже любить, хоча й скаржиться, що руки болять, бо у весь час доводиться стругати стамескою, та не перестає вірити у синю птаху удачі, що обов’язково навідається до його двору.

Ліна ЯЛОВСЬКА

Нагадаємо: Мошурівець створив копію відомого пам’ятника