Вісті Черкащини Чому реорганізація шкіл є важливим кроком до вдосконалення освіти на Тальнівщині?
Дискусія про те, чи потрібно «оптимізувати» мережу сільських загальноосвітніх шкіл по всій Україні, не вщухає вже довгий час. Ще в березні 2020 року набув чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту», який, зокрема, передбачає і реорганізацію та закриття шкіл у сільській місцевості. Це питання набуло гостроти для сільської місцевості всієї України і стало результатом демографічної кризи, що спостерігається в країні. З кожним роком кількість учнів українських шкіл зменшується, і не дивно, що багато навчальних закладів залишаються напівпорожніми. Найгостріше проблема малокомплектності проявляється у віддалених селах. У Тальнівській громаді на Черкащині ця проблема існує протягом тривалого часу і викликає багато питань у батьків, вчителів та й самих учнів.
Оптимізація мережі навчальних закладів має на меті не перекрити дітям доступ до отримання знань, як думає більшість батьків, а навпаки – дати школярам належні умови для навчання – тобто школу, в якій є теплий клас, нормальна їдальня, спортивна зала і головне – високий рівень освіти. Адже не можна надати якісної освіти у школі, де навчаються кілька дітей. Зрештою, чи може випускник малокомплектної школи конкурувати з випускником звичайної загальноосвітньої з нормальною наповнюваністю класів? На жаль, ні. Навчання у великих шкільних колективах сприяє здоровій конкуренції між школярами, їх прогресивному, гармонійному розвитку. Водночас, у малокомплектних школах немає змагань, суперництва, немає колективу, де школярі тягнуться до кращого, до сильнішого, адже діти вчаться у замкнутому колі.
Головною проблемою сільських шкіл є недостатня кількість кваліфікованих вчителів. Обмежена кількість уроків призводить до низьких зарплат для вчителів. Щоб заповнити розклад, вчителям часто доводиться поєднувати декілька предметів і викладати їх одночасно. Це призводить до дивовижних сільських «ноу-хау», коли вчитель хімії також викладає англійську мову, фізик – правознавство, а математик – українську мову і трудове навчання. Яке з таких поєднань ви обрали б для своєї дитини?
Крім того, сільські класи часто мають недостатньо шкільних матеріалів, і навчання проводиться за індивідуальним графіком. Це призводить до зменшення загальної кількості уроків у школі, тому більшу частину навчання діти здійснюють самостійно вдома. Як показують результати ЗНО, цей підхід не завжди вдалий.
За висновками Програми міжнародного оцінювання учнів PISA діти, які навчаються в малих сільських школах, на два з половиною роки відстають у навчальних результатах від своїх однолітків, які здобувають освіту у великих школах, у тому числі в опорних.
Натомість часто школа є єдиним осередком освіти, культури й соціальної активності в українських селах. Тому, на думку мешканців малих населених пунктів, ліквідація таких шкіл стане чи не останнім кроком до повного вимирання українського села. Пише Osvita.UA
Реорганізація малокомплектних шкіл також має економічні переваги. Утримання багатьох маленьких шкіл вимагає значних фінансових ресурсів. Ці школи потребують оплати вчителів, утримання будівель та інфраструктури, закупівлю навчальних матеріалів і багато іншого. Вартість утримання одного учня в громадах складає від 10 до 190 тисяч грн на рік. Такі дані станом на 2 червня 2023 року оприлюднила Державна служба якості освіти. Зокрема, така разюча різниця спричинена різною наповнюваністю закладів освіти. Водночас, за даними відділу освіти молоді та спорту ТМР, у нашій громаді вартість утримання одного учня варіюється від 25 тис. грн до 96 тис. грн. Утримання шкіл з малою наповнюваністю зумовлюють зростання видатків на одного учня. До прикладу, на одного учня у початковій школі Павлівки Першої на рік витрачають 95,8 тис. грн. Ходить до закладу всього лиш 10 учнів, тоді як організовують освітній процес 11 осіб персоналу. Щоб вивчити одну дитину у Вишнопільській школі, за рік з бюджету витрачають 80,1 тисячу гривень. Всього там навчається 42 учні, разом із тим персоналу у закладі – 17 осіб. Схожа ситуація і в Глибочківському НВК, де навчається 40 дітей, а персонал налічує 18 осіб. Утримання одного учня в такій школі сягає 78, 7 тис. грн. Навчання у Зеленьківській ЗОШ обходиться для однієї дитини в 78, 3 тисячі гривень на рік. У закладі навчається 34 учні, персоналу ж – 15 людей. Рік навчання одного учня у школі в Лісовому становить 77 тис. грн. У закладі 58 учнів, персоналу 23 особи. Водночас школи, у яких кількість учнів більша за 100, витрачають на утримання однієї дитини значно менше. У Мошурові, де навчається 212 учнів та є 40 осіб персоналу, утримання одного учня на рік становить 36, 4 тисячі. У Кривоколінському НВК, де 172 дитини та 34 особи персоналу, на рік на одного учня витрачають 37,5 тис. грн. У Кобриновому на утримання одного учня витрачають 41, 7 тис. грн. У закладі навчається 121 учень, персоналу – 30 осіб.
Ситуація в Тальному теж виглядає набагато краще – за рік навчання одного учня витрачають 25 – 37 тисяч гривень. У економічно-математичному ліцеї – 31,5 тисяч гривень. Але ж рівень навчання та оснащення закладів теж набагато вищий.
Водночас, навчання у приватній школі в Україні коливається від 27 тис. грн до 135 тисяч гривень на рік. Але у такому закладі набагато кращі умови: сучасне обладнання, доступ до новітніх технологій, висококваліфіковані вчителі та програми, орієнтовані на практичне застосування знань). Якщо взяти до прикладу приватну школу у Польщі, де вартість навчання стартує від 100 тисяч гривень. Рівень і якість освіти учнів у таких школах на вищому рівні. До того ж, за учнем закріплене медичне страхування, депозит на рахунку дитини, шкільна форма, відмінне харчування, проживання (кому це потрібно), безліч практичних гуртків, іноземних мов, новітня техніка.
Тобто, при майже однакових витратах на одного учня – якість та рівень освіти далеко відрізняється. Коли б ці кошти не розпорошувались на утримання багатьох навчальних закладів, це б дозволило зосередити ресурси на меншій кількості шкіл, що б посприяло ефективнішому використанню бюджету освіти. Це б дало змогу створити кращі умови: надати учням доступ до широкого спектру навчальних матеріалів, лабораторного обладнання та інтерактивних засобів навчання, що сприятиме поліпшенню рівня знань та навичок учнів. Крім того, реорганізація малокомплектних шкіл – це інвестиція в майбутнє освіти, яка сприятиме підготовці молодого покоління до успішного майбутнього.
Тая АГАВЕРДІЄВА
Читайте також: «Били по п’ятках та інших частинах тіла»: житель Тального розповів про катування у поліції
