Чому медсестра реанімаційного відділення з Тального заспокоює себе вишиванням

Тальнівчанка Тамара Стиценко 20 років працює медсестрою реанімаційного відділення у Тальнівській лікарні. Каже, ще з дитинства вона полюбляла лікувати ляльок, робила їм уколи, та й мама її працювала медсестрою, певно, тому обрала собі цю професію.

– Свою професію люблю, хоч і працюю у тяжкому відділенні, проте не уявляю себе в іншому. У нас хороші лікарі і дуже приємний колектив, – каже Тамара Валеріївна.

Однак є у нашої співрозмовниці не менш улюблене заняття, якому вона присвячує кожну вільну хвилинку – це вишивання. Як розповідає пані Тамара, вона почала вишивати ще з школи. Практикувалася на уроках трудового навчання. Спочатку вишивала нитками серветки та рушнички. З часом ця справа відійшла на другий план, бо були нагальніші справи – навчання, створення сім’ї, виховання дітей. Тоді, коли сини стали дорослішими у пані Тамари з’явилося більше часу, тому вона із задоволенням повернулася до улюбленої справи.

Розповідає, що окрім того, ще й в’язала, але потім надала перевагу вишиванню. Переконує, саме це їй більше до душі, цікавіше. Особливо захопилася вишиванням, коли спробувала використовувати у вишивці бісер. Нині Тамара Валеріївна присвячує вишиванню весь свій вільний час, а якщо його немає, то може працювати навіть вночі, коли всі уже відпочивають, а вона спокійно нанизує по бісеринці та створює чергову яскраву картину.

Пані Тамара має у своєму творчому доробку понад 50 картин. Найперше вишила сукню для себе, а тоді – різні картини, ікони, сорочки своїм хлопцям. Пригадує, як вона хотіла продати свої роботи, аби заробити кошти. Проте, коли повернулася з роботи додому всі картини були вивішені на стіні у будинку. Чоловік зробив для неї такий сюрприз і наголосив, що вона так старанно трудиться над своїми доробками, тому всі роботи мають зберігатися вдома.

За словами пані Тамари, вибір зображень для вишивання дуже великий. Тому вона завжди поспішає вишити одну, щоб швидше приступити до роботи над іншою картиною, бо хоче якнайшвидше побачити, якою вона буде в результаті. Використовує здебільшого яскраві кольори, а не однотонні. Тоді, каже жінка, картина виходить більш ефектною на насиченою.

– Дуже люблю вишивати ікони. Вишила всі, які потрібно, щоб були в хаті. Потім кожну роботу носила в церкву освячувати. Багатьом друзям та похресникам дарувала свої вишиті ікони, – розповідає Стиценко.

Її менший син Денис теж інколи пробує себе у вишиванні. Вони разом переконують, що саме цей процес їх заспокоює. Тамара Валеріївна говорить, що робота у лікарні тяжка, трапляються стресові ситуації, тому саме під час вишивання вона абстрагується від всіх проблем та негативних думок.

Цьогоріч пані Тамара спробувала зайнятися чимось новеньким – вишивала новорічну іграшку по фанері. Каже теж дуже цікаве заняття. Найтяжче тут вишити так, щоб зображення було ідентичне з обох сторін, щоб не було виворотної сторони.

Наша співрозмовниця щиро вітає всіх з новорічно-різдвяними святами та бажає кожному мати улюблену справу та спокійно займатися нею.

Ольга МОСКАЛЕНКО

Читайте також: З молитви та віри в силу ікони народилося захоплення жінки з села на Тальнівщині