Вісті Черкащини «Бджолиний мор» у селах на Тальнівщині: хто отруїв вулики?
«З дев’яти вуликів – один живий», – зітхає пасічник із Тальнівщини. У кількох селах району масово загинули бджоли. Причина – ймовірне оброблення полів агрохімією без попередження. Люди бояться говорити відкрито, але ситуація, що склалася, – не просто інцидент, а загроза для екосистеми, приватного господарства та довіри між селянами й агробізнесом.
Все почалося з обговорень: у селах Антонівка, Кобранова Гребля, Онопріївка – масовий падіж бджіл. За словами місцевих мешканців, якийсь із власників полів провів хімічну обробку посівів – ймовірно, соняшнику чи кукурудзи – не попередивши людей. Як результат – загибель сотень бджолиних сімей.
«Не буду казати, хто, яка саме організація. Але щось покропили – і бджіл нема. Поздихали масово. Люди бояться йти скаржитись, мовчать», – розповідає один із постраждалих.
Подібна ситуація, за його словами, вперше за останні п’ять років, відколи він займається бджільництвом. Попри серйозність інциденту, офіційна реакція – млява. Заяву до поліції подали, правоохоронці виїхали, зафіксували факт загибелі бджіл, зробили фото. Але далі справа не просувається. У міській раді відповіли, що можуть створити комісію та зробити аналіз, однак…
«Щоб зробити аналіз, мені потрібно ще й заплатити – до 20 тисяч гривень. За що? За те, що мені потравили бджіл?», – обурюється пасічник.
Оскільки бджоли не сертифіковані, підприємства не несуть юридичної відповідальності. Без результатів аналізів немає і доказів отруєння – замкнене коло, у якому винний залишиться безкарним.
Порушення процедури і відповідальність аграріїв
За чинним законодавством, агровиробники зобов’язані завчасно попереджати громаду про хімічну обробку полів. Зазвичай це робиться через старост, соцмережі чи оголошення. Та цього разу інформація не дійшла до людей.
«Хоч би оголошення дали, що, мовляв, 20 числа кропимо поля. Люди б встигли закрити вулики. А так – з дев’яти вуликів один живий», – говорить постраждала сторона.
Мовчання громади – теж частина проблеми
Попри те, що постраждали десятки пасічників із різних сіл, більшість мовчить. Частково через страх, частково – через переконання, що «нічого не зміниться». Люди діляться між собою припущеннями, але назвати конкретного винуватця – ніхто не береться.
«Полів багато, господарів багато, хто саме кропив – ніхто не знає. Є догадки, але це не факт», – додає пасічник.
Що далі? Чи можливе покарання винних?
Без експертизи – ні. А експертиза для пересічного мешканця – занадто дорога й недосяжна. Без неї – жодних юридичних наслідків для аграрія.
Це не лише питання фінансових втрат пасічників, а й екологічної безпеки. Бджоли – ключова ланка в запиленні, а їхня масова загибель впливає на врожайність, біорізноманіття і добробут сіл.
Чому важливо говорити?
Мовчання – не вихід. Публічність – єдиний шанс зрушити справу з мертвої точки. Тому важливо, аби подібні випадки не замовчувались, а фіксувались і виносились у публічний простір.
Це не лише про бджіл. Це – про відповідальність бізнесу, реакцію влади, силу громади та право людини на захист.
«Можливо, совість когось і погризе», – кажуть на завершення.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
