Атовець із Тальнівщини розповів про вихід із Дебальцевого - Вісті Черкащини

Атовець із Тальнівщини розповів про вихід із Дебальцевого

►На рубежі

Продовжуємо спілкуватися з учасниками бойових дій на Сході країни. Своєю історією поділився з нами 36-річний атовець Тарас Юрійович Круць із Мошурова, що на Тальнівщині.
– Страху набачилися всі ми, особливо ті, хто першими пішли воювати, – розповідає, не приховуючи емоцій, молодий військовий. Тарас служив в АТО з 2014 по 2015 рік та брав участь у найзапекліших, найкривавіших боях за кожен метр української землі. Звісно, без втрат не обходилося. Страшні картини вимальовуються у пам’яті мошурівця настільки яскраво, ніби це сталося вчора. Ніщо не може загоїти у його серці глибоку рану, залишену війною.
– Нас тоді чоловік 10 з Тального пішло, – продовжує розповідати. – А з Мошурова – я та Діма Пасєка. Багато хто не повернувся. Зразу нас кинули у 30-ту бригаду, а звідти ми попали в Дебальцеве. У Десні нас навчали за пришвидшеним курсом. Всього якихось 10 днів. Нібито, можна сказати, підготували. Звісно, я служив в армії. Але що таке армія для війни? В Дебальцевому були найстрашніші бої. Якщо чесно, завдяки волонтерам ми там вижили. (Бере паузу, каже, пригадувати все дуже важко, у горлі стає ком – прим. авт.). Держава нам тоді нічим не помагала. З Дебальцевого вийшли півтори наших БМП із 7-ми. Одна тягнула іншу. Багато хлопців загинули. Нам обіцяли «коридор», але по нас все одно били. Ми відстрілювалися. Потім нас у Троїцьке, Попасну перекинули. Між Попасною і Золотим ми простояли десь за 300-400 метрів від «сєпарів», на нульовій позиції. Мабуть, з пів року.
Голос чоловіка у мобільному починає дрижати. Несила більше йому стримати сльози, коли пригадує страшні картини понівечених тіл українських воїнів. Та найстрашніше, каже, – це потрапити в полон. Один Господь знає, через які тортури проходили наші хлопці, які потрапили до рук ворога.
Тарас Круць, мабуть, народився в сорочці. Тоді додому повернулися далеко не всі. До звичного життя йому допомогли адаптуватися батьки, рідні, колеги. Тамував душевний біль дитячий сміх племінників. Оскільки немає роботи, підписав контракт і зараз служить у Рогах. Але думками він там, на передовій, разом з хлопцями, які стоять за кожного з нас: «Держіться, побратими! – каже Круць. – Вас завжди вдома ждуть. Надія тільки на вас!».

Ольга ОСІЯНЕНКО

29.05.2021 09:00
Переглядів: 1822
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.