Алла Левченко з Тального підготувала двох фіналістів МАН з математики

«Мене просто підкорила наукова діяльність»

Призерами цьогорічного Всеукраїнського конкурсу захисту наукових робіт Малої академії наук стали не лише дві філологині з Тального Вікторія Овчарук та Ірина Омельченко, про яких ми писали раніше, а й Богдана Опалько з математичним дослідженням «Використання ансамблевих методів машинного навчання для прогнозу наявності захворювань». Керувала науковим проєктом Алла Левченко, вчителька математики Тальнівського економіко-математичного ліцею. Богдана – одна з двох фіналістів, яких підготувала Алла Василівна. Анні Любіченко, випускниці другої міської школи, з дослідженням фігурних чисел дещо не вистачило до перемоги.

Зрозуміло, що за високими досягненнями фіналістів завжди стоять професіоналізм та мудрість їх наставників. Отож, напередодні ми зустрілися з Аллою Василівною Левченко, аби запитати, як їй вдається поєднувати викладацьку та наукову роботу. До того ж, нам відомо про її участь у цьогорічному конкурсі «Вчитель року», що  теж вимагає неабиякого ресурсу. На момент виходу статті були оприлюднені результати вчительського конкурсу. Аллу Левченку визнано кращим вчителем з математики в області.

З учителькою зустрілися після уроків у другій міській школі, її основному місці роботи.

Каже, що математику любить з дитинства: ще в садочку вихователька добирала їй індивідуальні завдання, бо програмні вона вирішувала відразу. Оскільки в сім’ї вона найстарша, то доводилося робити уроки з братом та сестрою, допомагала й однокласникам, бо мала гарні оцінки з усіх предметів. Зізнається, що про професію вчителя не мріяла,  проте знала, що вона точно буде пов’язана з математикою. Навчаючись у Черкаському педагогічному інституті, долучилася до наукової роботи: займалася додатково, відвідувала гуртки. «Я там відчула себе у своїй стихії, бо в мене математика кожен день: я можу займатися улюбленою справою і саме тоді зрозуміла, що педагогіка – моє покликання», – згадує жінка студентські роки.  Після вузу пішла викладати в Тальнівський коледж, а коли створили ліцей, перейшла туди. Оскільки ліцей економіко-математичний і учні сильні в точних науках, то Алла Василівна спробувала реалізувати свої наукові здібності. Це їй вдалося. Троє її учнів – Олександр Фомін, Яна Свідерська та цьогорічна фіналістка Богдана Опалько, здобули перемогу на всеукраїнському рівні МАН, а на обласному – переможців значно більше.

–З цими дітьми працювати – одне задоволення. Вони тебе розвивають, ти не зупиняєшся, ти шукаєш нове заради них, щоб їхні очі світилися, щоб вони відчули радість перемоги, – ділиться педагог. – У роботі з моїми юними науковцями я отримую задоволення, вони мені дають енергію, спонукають до творчості. Є такі унікальні діти, яким вистачає підібрати тему, а вони все ідеально розпишуть самостійно. Іншим доводиться допомагати більше. Тему вибрати непросто, адже має бути щось нове, що не було досліджено, зрозуміло, поза межами шкільної програми. Я бачу ідею роботи, а  учні розкривають її. Мене просто підкорила наукова діяльність, я від неї залежна.  От і в цьому році пишемо три роботи: двоє учнів з другої школи та один з ліцею.

– Я дуже щаслива, що познайомилася з Аллою Василівною – ділиться Богдана Опалько, – вона запропонувала мені працювати над проєктом у 9 класі. Вже у 10 класі я виборола 1-е місце в обласному конкурсі МАН і брала участь у всеукраїнському, та до перемоги не вистачило одного балу. А от в цьому році – омріяна перемога! Думаю, з темою ми точно не прогадали – хотіли зробити дослідження, яке буде мати не лише теоретичну цінність, а й практичну, буде корисним суспільству. Тому ми розглянули машинне навчання. Це коли ми навчаємо машину – комп’ютер, а вона вже сама після навчання виконує дії, – це, якщо простими словами, – посміхається дівчина. – Ми розглядали різні ансамблеві методи і завдяки ним навчили  наш алгоритм за певними даними визначати наявність захворювань. У нас була вибірка, база даних, куди були внесені певні критерії хвороби людини. Наприклад, холестерин, куріння, верхній та нижній артеріальний тиск – всього 15 показників. І машина, аналізуючи ці дані, робила прогноз – людина хворіє чи ні на серцево-судинні захворювання. Практична цінність роботи полягає в тому, що її можна використовувати в роботі лікарень. Лікарям інколи складно поставити діагноз. А завдяки нашій програмі це буде значно простіше. Лікар лише забиває в базу даних показники, і машина сама визначатиме, чи є в людини ознаки захворювання. Програму можна вдосконалювати. Для української медицини вона може стати новим етапом у діагностуванні. Можливо, пізніше, коли я розроблю свій власний алгоритм, то зможу продовжити дослідження. Я до цього йду, адже зараз я студентка КПІ,  вивчаю мови програмування.

Ми щиро віримо, що прізвище Опалько Богдани, як і інших учасників Малої академії наук, ще колись прозвучать  на міжнародному рівні, прославляючи нашу державу. Можливо, це буде Нобелівська премія?

Ліна ЯЛОВСЬКА