Вісті Черкащини Янгол, якому підрізали крила: Почитайте вірш молодого Тичини без совєцьких чисток і цензур. Це пророцтво про наш час, – блогер
Справжній митець, щирий та натхненний, своїм талантом достукується до небес. Тоді його твори стають пророчими
Цей допис Богдана Вайвали отримав уже понад 30 000 репостів.
Ключове у ньому – поданий без цензури один із головних віршів молодого Павла Тичини – співця “Сонячних Кларнетів” та магічних “Світлоритмів України”.
Подаємо далі без змін:
– Почитайте Тичину в оригіналі Без совєцьких чисток і цензур. Просто пророцтво якесь До мурашок…
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з’їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Павло Тичина
P.S. Це оригінал, який «совєцька» цензура переписала на свій лад. Наприклад, замість «незламних українців» були «червоні українці». Замість «Московіє» – «Тевтоніє» і так далі… Вони хотіли вбити в нас нашу державу, наш дух і совість!! Але ми – незламні і ми переможемо цю потвору-московську!!!
