Вісті Черкащини Як Котляревський створив нову українську літературу і обігнав російську: 256 років від дня народження автора “Енеїди”
Сьогодні, 9 вересня, виповнюється 256 років від дня народження Івана Петровича Котляревського – видатного українського письменника, драматурга, громадського діяча, якого справедливо вважають основоположником сучасної української літератури
Його творчість, насамперед поема “Енеїда”, стала переломним моментом у розвитку української літературної мови, заклавши підґрунтя для її подальшого утвердження.
Більше про постать Котляревського розповість Еспресо.
Біографія Івана Котляревського
Іван Котляревський народився 9 вересня 1769 року в Полтаві в родині дрібного дворянина. Його дід був дяком, а батько канцеляристом міського магістрату. Мати ж походила з козацького роду.
З дитинства Іван зростав у атмосфері, де перепліталися українська народна культура, козацькі традиції та освіченість. Навчався він у Полтавській духовній семінарії (1780–1789), де отримав ґрунтовну освіту, зокрема знання класичних мов, літератури та риторики.
Після закінчення закладу Котляревський працював канцеляристом, учителем у поміщицьких родинах, а згодом пішов на військову службу. Під час служби в армії (1796–1808) він брав участь у російсько-турецькій війні, що дало йому змогу познайомитися з різними верствами суспільства та глибше зрозуміти життя простого люду.
Після завершення військової кар’єри Котляревський повернувся до Полтави, де обіймав посади директора Полтавського театру та опікуна благодійних закладів. Він активно сприяв розвитку культури й освіти в регіоні, зокрема популяризував театральне мистецтво.
Шлях до письменництва та створення “Енеїди”
фото: соцмережі
Рішення Котляревського стати письменником приписують його любові до рідної мови та культури, а також загальному духу модної тоді доби романтизму, що починала набирати оборотів.
У XVIII столітті українська мова перебувала в занепаді через імперську політику росіян. Її витісняли з офіційного вжитку, а тогочасна українська література була представлена переважно релігійними текстами чи фольклором. Росіяни нав’язували думку, що українська мова є лише “діалектом” і не придатна для високої літератури.
Котляревський, однак, бачив у рідній мові величезний потенціал. Його найвідоміший твір – бурлескно-травестійна поема “Енеїда” (перші три частини опубліковані у 1798 році в Санкт-Петербурзі, повне видання після смерті – 1842 року) – став справжнім проривом.
Взявши за основу класичну поему Вергілія, Котляревський переосмислив її, перенісши дію в українське козацьке середовище. Герої античного епосу заговорили живою українською мовою, а їхні пригоди набули гумористичного, сатиричного забарвлення.
Тож, чому Котляревський, який теж жив під імперським тиском, обрав саме живу українську мову?
Ну, по-перше, для нього важливо було показати багатство, виразність і придатність для літературної творчості саме української мови. А, по-друге, його твір був спрямований до широкого кола читачів – не лише освіченої еліти, а й простого люду. Використовуючи народний гумор, фольклорні мотиви, приказки та пісні, Котляревський створив текст, який був близьким і зрозумілим українцям.
Це було радикально й новаторсько – “Енеїда” показала, що народна мова може витримати серйозні художні завдання і вплинула на подальший розвиток національної літератури. В “Енеїди” почали з’являтися численні імітації та літературні наслідування. Характерним продовженням став розвиток української драматургії – Котляревський сам написав п’єсу “Наталка Полтавка” (1819) та водевіль “Москаль-чарівник” (1819); ці твори допомогли створити сценічну традицію української мови й стали основою для музичних і театральних адаптацій (зокрема, оперета М. Лисенка на “Наталку”).
Якщо коротко, то “Наталка Полтавка” – це соціально-побутова драма з елементами мелодрами, яка розповідає про долю простої української дівчини. П’єса сповнена народних пісень і відображає життя українців того часу. А “Москаль-чарівник” – комедія, що висміює вади суспільства через образ хитрого солдата. Обидві п’єси мали величезний. Вони також популяризували українську мову серед української інтелігенції, яка наслідувала приклад Котляревського і все більше писала живою мовою.
Значення творчості Котляревського та цікаві факти про нього
Творчість Котляревського мала революційне значення. По-перше, він довів, що українська мова може бути повноцінним інструментом для створення високохудожньої літератури. Його “Енеїда” стала першим твором нової української літератури, який поєднав фольклорні традиції з літературними формами. Це надихнуло наступні покоління письменників, зокрема Тараса Шевченка, який вважав Котляревського своїм учителем.
По-друге, Котляревський утвердив українську мову як літературну, що було важливим кроком у формуванні національної свідомості. У часи, коли українська культура зазнавала утисків, його твори стали символом культурного опору та відродження.
Для сучасників Котляревського “Енеїда” та його п’єси були не лише розвагою, а й способом відчути гордість за свою мову та культуру. Вони сприяли популяризації української ідентичності, зміцнюючи почуття єдності серед українців.
Також варто наголосити, що Іван Котляревський став одним із перших серед східних і південних слов’ян, хто свідомо використав живу народну мову для створення великого літературного твору. Його “Енеїда” випередила за часом багато слов’янських літератур, включаючи російську, де сучасна літературна мова остаточно сформувалася лише в XIX столітті з появою творів Олександра Пушкіна.
Розкажемо ще кілька цікавих фактів про Котляревського:
- Перший видавець “Енеїди” діяв без дозволу автора. Перші три частини поеми були опубліковані в 1798 році в Петербурзі коштом багатого поміщика Максима Парпури без згоди Котляревського. Автор лише згодом допрацював і видав повну версію твору.
- Котляревський – театральний діяч. Як директор Полтавського театру, він не лише писав п’єси, а й організовував вистави, виховував акторів і популяризував українську драматургію. Його театр став осередком культурного життя Полтави.
- Військова кар’єра. Під час російсько-турецької війни Котляревський отримав звання капітана, а його досвід на війні вплинув на зображення козацьких реалій в “Енеїді”.
- Освітня діяльність. Котляревський опікувався сиротами та бідними дітьми, заснувавши в Полтаві будинок для виховання дітей незаможних дворян.
- Котляревський був затятим холостяком. Котляревський ніколи не був одружений. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона Єфремівна Веклевичева.
- Котляревський був масоном. У 1818 році разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”. У той час такі масонські ложі з’явилися у Росії, як бажання реформувати імперію.
- Мова “Енеїди” – унікальний експеримент. Котляревський використав у поемі не лише живу українську мову, а й елементи сленгу, діалектизмів і навіть вульгаризмів, що зробило твір надзвичайно колоритним і близьким до народного стилю.
Тож Іван Котляревський перетворив розмовну українську мову на інструмент художньої літератури й тим самим започаткував її сучасний літературний шлях. Він показав тодішньому суспільству, що народна мова годиться для серйозної художньої праці – і це стало найважливішим його внеском у національну культуру та самоусвідомлення майбутніх поколінь українців.
