”У нашому домі та ще й межи очі нам плюють!”

У неділю в Умані освятили церкву Всіх святих. Храм Московського патріархату розтташований на окраїні міста, на території, прилеглій до Уманського тепличного комбінату. Директор теплиць Микола Гордій спонсорував будівництво московської церкви в українському місті козацько-гайдамацької слави.

Цього дня всією дорогою від “одеської” траси і до тепличного комбінату красувалися біл-борди із зображенням московського митрополита Онуфрія.

Близько 9-ї ранку на площі біля комбінату- багато припаркованих легковиків і бусів. Були і 3 автобуси із Тальнівського АТП. Поруч стояв ще й “Шкільний автобус”. Люди не приховують, що більшість просто зігнали для масовки.

Перед церковною територією зібралися українські патріоти. Тримають плакати “Воля України, або смерть!”, “Україна – не Росія”. На плакаті “Ганьба!” – фотографії, на яких задокументовано московсько-малоросійських попів, що воюють на боці сепаратистів. Активісти із плакатами, як і більшість українських громадян, переконані – будувати і відкривати московську церкву в Україні -це зрада національних інтересів. Із їхнього буса лунають українські патріотичні пісні. Вони успішно глушать транслювання богослужіння.

Напроти активістів, на стіні тепличного комбінату, – величезний плакат із зображенням Онуфрія та церкви. Тут теж стоять уманські патріоти. Тримають державний прапор. Один із них одягнений у військову форму із козацькими відзнаками. Трохи далі, біля комбінату, та на церковній території величезні білі намети, які охороняє декілька поліцейських. Поки правиться, людей у них нема.

На воротах та на всій церковній території стоять групки хлопців спортивної зовнішності.

“Хароше відкриття! Подивіться скільки понагонили боксьорів-охоронців. Кого вони бояться? Гніву українського народу? Так він мудріший за них. Ті, що стоять напроти, хочуть щоб була єдина помісна українська церква!”, – каже біля церковних воріт один чоловік іншому.

“Гарна церква. Наче давньоруська. Усе велично і дорого. Бачили, водостічні труби і двері з міді зроблені. Шкода, що в ній нема українського духу. Моляться за шо хоч, тільки не за Україну”, – відповідає той.

У цей час із акустичних колонок чуємо чоловічий хор та голос священика:

“О велікомгосподінє і отце нашем святєйшєм патріархє Кірілє, о господінє і отце нашем блаженнійшем мітрополітє Онуфріє, о госпосподінє високопрєосвященнійшем мітрополітє Антоніє..”

Згадує ще з десяток “високопрєосвященнійших господінов”. Після чого закликає помолитися “о богом хранімой странє нашей, властях і воінствєєя”.

“Ви звернули увагу – жодного слова про Україну!! Що ж це за церква така і меценати, які її будували!! За кого вони моляться? За міліонера і російського шовініста Кіріла, який ненавидить Україну і все українське”, – каже один із привезених учасників заходу.

“Як вони Бога не бояться під час війни з Росією зводити храми ворогів? Згадувати їх у молитвах”, – приєднується до розмови літня жінка. Далі каже:

“Та так же. І наших хлопців скільки загинуло, уманчан. Не соромно буде спонсорам та владі дивитися батькам загиблих в очі? У нашому домі та ще й межи очі нам плюють!”

У цей час звучить:

“Помянувші самі себе і друг друга,вєсьжівот наш Хрісту Богу прєдадім”.

Про “живот” слухають надворі декілька сотень уманців та гостей.Богослужіння вони дивляться на виставлених екранах, бо храм розрахований лише на 50 місць.

У церкві – поважні гості. Кажуть, серед них і голова обласної ради Олександр Вельбівець. А ось народний депутат України Антон Яценко о пів на десяту уже йшов до виходу.

Навколо церкви ходив директор Черкаської обласної державної телерадіокомпанії “Рось” Михайло Калініченко. Видно – чоловік дуже замерз.

За церквою біля туалету і наметів із свічками, іконками та натільними хрестиками припарковані дорогі і дуже дорогі автомобілі. Ними приїхали священики та поважні гості. Номери на машинах черкаські, київські, сумські, вінницькі,чернігівські і навіть чернівецькі.

Із Hyundai Tucson-15 вартістю понад 23 тисячі доларів, виглядає монашка. Поруч у трохи дешевшій іномарці, сидять ще дві черниці. Одна за кермом. Інша – поруч, на передньому сидінні. Побачивши, що їх фотографують, закривають вікно.

Над усім дійством кружляв квадрокоптер. Щось знімав.

За декілька годин дійство закінчилося.

Олександр ГРИГОРУК