Важко навіть усвідомити, як жінка у свої 80 років досягає таких результатів. Язик не повертається називати її бабусею. Долає різні дистанції, на перший погляд, легко, ніби все життя тільки тим і займалася. Але раніше, у молодості, як розповідає жінка, спортом узагалі не займалася. Робота, сімʼя… Звичайні турботи звичайної людини. Проте фізкультура привернула її увагу, коли десь у 35-річному віці почало нагадувати про себе серце. Річ у тому, що в її сімʼї серцево-судинні захворювання вважалися спадковими. Потерпали від них бабуся, мама, брат… Лікарі, до яких звернулася, не радили їй одразу «сідати» на таблетки. Мовляв, давайте постежимо, як буде далі. Але не така вона людина, щоб просто спостерігати.

У скронях пульсувала думка: треба щось робити. А що? Якось непомітно втягнулася в щоденні пробіжки. І чим більше бігала, тим краще себе почувала. Ранкові годинні пробіжки на кілька кілометрів увійшли в звичку. Звечора намагалася приготувати їжу та позбутися інших домашніх клопотів, аби вранці мати вільний час для бігу. А потім, років у 45, колега-інженер порадив спробувати моржування. Сподобалося. Дніпрова вода немов омолоджувала організм. Про серце забула.

А фізкультура і спорт — завжди поруч. Її постійні тренування (п’ять разів на тиждень) дали відчутний результат. У досить солідному віці вона відчула в собі сили долати спортивні висоти. Допомогла легкоатлетична команда черкаських ветеранів, куди її запросили. Уже десять років Антоніна — в збірній команді області. Тренування не полишає. Систематичність навантажень, правильний режим дня, відсутність шкідливих звичок — ось у чому спортсменка вважає головний ключ до успіху. «Буває, що бігати не хочеться, — ділиться вона. — Однак примушую себе. А потім відчуваю велику радість від перемоги над собою, своїми лінощами». Харчується жінка, як і всі. Ніякої особливої дієти. Правда, дуже любить яблука.

Ось, здається, і все, що можна розповісти про цю незвичайну жінку. Незвичайну за мірками обивателя. І таку звичайну, природну в її прагненні до руху, до здорового способу життя, який, власне, має бути притаманний кожному з нас.