Вісті Черкащини 
Дослідник, науковець і сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові Ізидор Шараневич: про життя видатного галичанина
16 лютого 1829 року народився Ізидор Шараневич — історик, археолог, професор Львівського університету й активний громадський діяч Галичини
Еспресо.Захід розповість більше про Ізидора Шараневича — одного з найвідоміших істориків і просвітників Галичини.
Хто такий Ізидор Шараневич
Народився Ізидор 16 лютого 1829 року в селі Церковна Рогатинського повіту на Прикарпатті. Його батько Іван Шараневич був парафіяльним священиком місцевої церковної громади до осені 1829 року. Згодом він отримав парафію в селі Козарі, де й замешкала родина. З ранніх років Ізидор отримав гарну освіту та виявляв інтерес до богослов’я, культури й української мови.
Закінчив Бережанську гімназію на Тернопільщині. У 1847 році став студентом богословського факультету Віденського університету, через рік перевівся до Львова, де продовжив студії у духовній семінарії.
Свою професійну кар’єру розпочав як викладач у гімназії в Перемишлі, а у 1856 році був переведений до Академічної гімназії у Львові. У 1864 році здобув ступінь доктора філософії.
Працював професором до переходу на кафедру австрійської історії у Львівському університеті, яку очолював з 1871 року. Був деканом філософського факультету, членом Краківської академії наук, почесним доктором Університету святого Володимира у Києві, а також активним громадським діячем — членом товариства “Народний дім” і львівської міської ради.
Шараневич досліджував діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства, і став одним з піонерів української археології в Галичині (проводив розкопки 1882–1890 років). Він був єдиним мирянином-учасником Львівського Синоду 1891 року.
Просвітницька та громадська діяльність
У середині ХІХ століття Галичина переживала період активного національного пробудження. Українська інтелігенція — значною мірою представлена саме духовенством — розвивала освіту, книговидання та культурні товариства.
Шараневич підтримував поширення української мови в навчальних закладах і виступав за розширення прав українців у суспільному житті краю. Його діяльність була спрямована на формування свідомої громади, здатної відстоювати власну культуру й традиції.
У центрі його наукових зацікавлень були середньовічна історія, джерелознавство, хронологія та історія церкви. Шараневич належав до перших учених, які системно працювали з архівними матеріалами, впроваджуючи критичний підхід до джерел. Його праці стали підґрунтям для подальших досліджень українських істориків кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Наукова діяльність і праці
фото: Львівський історичний музей
Ізидор Шарневич захоплювався середньовічною історією Галицько-Волинської Руси та історією Галичини. Його найвідоміша праця — “Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до 1453 року” (1863) — довгий час була основним джерелом для дослідників. Він писав українською, польською та німецькою мовами.
Він досліджував також діяльність українських братств, духовенство Галицької Руси, історію міст Галичини, давні шляхи та питання унії й східного патріархату. Шараневич залишив понад 120 наукових праць, серед них:
- “Стародавний Галич” (1860)
- “Стародавній Львів” (1861)
- “Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker” (1871)
- “Die Hypatios-Chronik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte” (1872)
- “Памятники Галицко-русской старины в изображениях” (1886)
Окрім досліджень, Шараневич проводив археологічні розкопки на території Галичини в 1880-х роках. Він також активно працював із Ставропігійським інститутом у Львові, складав каталоги експонатів, старовинних рукописів і книг, організовував невеликі виставки — усе це допомогло зберегти і систематизувати історичні матеріали.
Його спадок — важливий внесок в українську історіографію та культуру Галичини.
Сімейне життя
Ізидор Шараневич був одружений з Анною Лотоцькою, яка померла у 1912 році у Львові. Подружжя виховало п’ятеро дітей.
Їхній син Володимир став адвокатом, Костянтин обрав військову службу, а доньки — Ольга, Соломія і Марія — підтримували культурні та родинні традиції. Сім’я Шарневичів жила у Львові, брала активну участь у громадському та культурному житті, допомагаючи підтримувати спадок Ізидора як науковця та громадського діяча.
Внесок і спадок
Ізидор Шарневич залишив по собі багатий науковий та культурний спадок. Його дослідження середньовічної історії Галицько-Волинської Руси, археологічні розкопки та робота з історичними колекціями стали фундаментом для розвитку української історіографії та музейної справи в Галичині.
Як педагог і професор Львівського університету, він виховав ціле покоління студентів, які продовжували його справу в науці та освіті. Активна громадська діяльність Шараневича, членство у культурних та освітніх товариствах, участь у Львівському синоді показують його прагнення поєднувати науку, освіту та служіння громаді.
Його життя і праці залишаються прикладом того, як духовна і наукова діяльність можуть формувати культурну та національну свідомість, а внесок Шараневича і сьогодні оцінюється як важлива частина історії української культури та науки.
Помер учений у 1901 році, залишивши по собі значну наукову спадщину та покоління учнів, які продовжили його справу. З 1993 року на честь Ізидора Шараневича у Львові названо вулицю.
