День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Пам’ять потрібна для того, щоб зло не повторювалося

Ми живемо в час, коли людям намагаються пояснити, що демократія і цінності нічого не варті порівняно із силою лідерства. Що сильніший завжди правий

Саме це є етикою Путіна, Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа. Звичайно, цілі цих діячів різні. Але байдужість до слабшого і повага до сили, а не цінностей об’єднує їх.

Пишу про це сьогодні, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Половина цього нечисленного народу була знищена під час депортації. Але світові, за незначними винятками, було байдуже. На жаль, багато в чому байдуже і зараз.

Однією зі своїх місій я завжди вважав привернення уваги світу до пам’яті про невинні жертви тоталітарних режимів. Саме тому ще у 2015 році я зареєстрував Постанову Верховної Ради України про визнання геноциду кримськотатарського народу. Її підтримав український парламент, а згодом — парламенти багатьох країн світу.

Для мене як для львів’янина це має особливе значення. Саме у Львові сформувалася школа міжнародного права, яка змінила світ. Тут навчалися і працювали Рафаель Лемкін і Герш Лаутерпахт. Саме Лемкін увів у міжнародне право поняття “геноцид“, а Лаутерпахт сформулював поняття “злочини проти людяності“. Завдяки цим ідеям світ отримав юридичні інструменти для засудження найстрашніших злочинів.

Чому це важливо сьогодні?

Тому що саме геноцидну війну Росія веде зараз проти України. Коли світ заплющує очі на злочини проти малих народів і слабших націй, це лише заохочує нових агресорів.

Пам’ять про злочини минулого потрібна не лише для того, щоб вшанувати жертв. Вона потрібна для того, щоб зло не повторювалося.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

espreso.tv

Читайте також: Десять років, які звучать: «Новий Дзвін» – історія довіри, боротьби і великої родини

Читайте нас також в Telegram!