Як водій бетонозмішувача керує громадою на Лисянщині

Коли Сергій Кулик став старостою села Почапинці на Лисянщині, рівень довіри його жителів до місцевої влади був майже нульовий. Чоловіку довелося встановлювати особистий контакт з людьми і крок за кроком завойовувати їх авторитет. І це йому вдалося вже на четвертому місяці старостування.

–Питаєте рецепт? А він простий: обіцяєш – виконуй, прийшла людина – вислухай, не зважаючи на зайнятість, – ділиться Сергій Васильович. І цей рецепт аж ніяк не результат керівного досвіду, а скоріше життєвої мудрості, бо до призначення на посаду старости він працював звичайним водієм бетонозмішувача в Києві. Робота, яка вимагає чіткості, виконавської дисципліни і неухильного дотримання встановлених норм і правил. На будівельному майданчику, розповідає, нерідко саме від водія міксера залежать і терміни введення об’єкта в експлуатацію, і якість будівництва і злагодженість роботи чисельного колективу людей різних спеціальностей. За 20 років праці в такому напруженому режимі, зізнається, відповідальність і принциповість стали визначальними складовими в його характері. А організаторські здібності, каже, то вже від батька, Заслуженого агронома України Василя Васильовича Кулика, який вирощував на почапинських полях високі врожаї.

Хоч Сергій Кулик довгий час і не жив у рідних Почапинцях, тут пам’ятали його добрі справи, шанували батьків, і коли настав час обирати нового керівника села, переважною більшістю голосів довірили в березні цього року свої долі йому.

– Я за цей час лише три рази був у своєму робочому кабінеті, – розповідає він. – Повірите, часу немає сюди заходити. Стільки роботи в селі, намагаюся скрізь встигнути, з усіма поспілкуватися, щоб довести своє бачення розвитку громади, почути думку людей, по можливості підключити їх до співпраці. І заради справедливості скажу: у нас чудові люди, всі хочуть перемін у своєму житті і охоче приходять на допомогу. І першу чергу підприємець, депутат Лисянської територіальної громади Володимир Погорілий, місцеві фермери. Першим ділом гуртом скинулися на бензопилку, бо треба було в терміновому порядку зрізати дерева в центрі села, які вже віджили свій вік, навели порядок на кладовищі, що потрібно пофарбували, побілили, підлатали. Головна наша проблема – дороги, розбиті до краю. Поміркували ми з сільськими хлопцями – водіями, і вирішили самотужки їх відремонтувати. Як тільки стане на погоді, почнемо. Для цього підготували все необхідне для дорожніх робіт, придбали старий асфальт. Потім відремонтуємо приміщення сільської ради, щоб людям приємно було сюди зайти і не падала штукатурка і карнизи на голову.

Планів у Сергія Кулика, першочергових і довгострокових, хоч відбавляй. Тільки, жалкує він, крім ентузіазму, потрібна ще й технічна, фінансова підтримка з боку влади. Бо навіть щоб вивести сміття, йому доводиться постійно просити трактора у родича, не кажучи вже про використання на благо громади двох власних автомобілів, за пальне до яких платить з власної кишені.

Радіє, що завершується капітальний ремонт Почапинської амбулаторії. Він передбачає оновлення приміщення всередині і зовні – біля тисячі мешканців громади, яких обслуговує амбулаторія, отримуватимуть медичні послуги у кращих умовах. Нещодавно також отримали новий автомобіль швидкої допомоги, що стане суттєвою підмогою у роботі медикам. До речі, в селі чекають і молодого лікаря сімейної медицини, місцевого хлопця, який навчається у Львові. Тож, сподівається сільський староста, кращі часи в Почапинець ще попереду.

Олександр ЩЕРБАТЮК