У Лисянці «посунули» останнього годинникаря

Більше 30 років Петро Драчук з Лисянки ремонтував годинники жителям району. Спочатку у райпобуткомбінаті, а коли його закрили – приймав замовлення у звичайному металевому кіоску в центрі селища. Та й звідси дрібного підприємця, інвалід, який до речі, очолює районну громадську організацію людей з обмеженими можливостями, в буквальному значенні посунули. Спочатку на десяток метрів, а потім одного дня під’їхав кран, і кіоск прибрали взагалі подалі від людських очей, мовляв, лише заважає і псує загальну картину на фоні новозбудованих сучасних крамничок.

– Мене про це ніхто навіть не повідомив, – обурюється чоловік. – Свою майстерню я знайшов за кінотеатром, і коли відкрив двері, жахнувся: все перевернуте догори дригом, змішалися годинники клієнтів, запчастини, особисті речі, буржуйка… Мабуть, когось найму, щоб навів порядок, бо в мене немає ні здоров’я, ні сил після хвороби. А потім – продам кіоск, бо в тих умовах, які мені пропонує селищна рада працювати не можливо.

Хоч дехто і скептично ставиться до послуг, які надає Петро Драчук, мовляв, у всіх же побілки, ґаджети. Однак, за його словами, і тих, хто має годинники не бракує. Хоча, і заробітком це не вважає, «так, якісь копійки». Головне, каже, що ти комусь потрібен, і завжди на людях.

Іван СМОЛІЙ