Вісті Черкащини У Лисянці «особливим» дітям допомагають жити самостійно
Майже 20 років тому в Лисянці був створений спеціальний заклад для дітей з інвалідністю. Спочатку це було відділення соціальної реабілітації, потім його тричі реорганізовували, і сьогодні – це відділення денного догляду дітей з інвалідністю КЗ «Центр надання соціальних послуг» Лисянської громади. Очолює його фахівець з багаторічним стажем Наталія Приходько. Напередодні професійного свята Дня соціального працівника, ми поговорили з нею про важливість роботи з дітьми, яких називають особливими.
-Наталіє Анатолівно, ніхто не заперечуватиме, що діти, які мають певні розлади, найкраще почуваються в оточенні батьків, рідних людей. Що ви, як соціальні працівники, можете дати цій особливій категорії дітей, чим допомогти?
-Звичайно, для кожної дитини найласкавіші- мамині руки, найдобріше – мамине серце, найкраща- мамина посмішка. Але навіть мама, як головна особа в житті дитини, потребує відпочинку, часу, щоб приділити увагу власному здоров’ю, знайти роботу. Тому послуга денного догляду – дуже корисна і зручна для батьків, які мають дітей з інвалідністю, чи родин, які перебувають в складних життєвих обставинах. Особливо, коли постає питання з ким та де залишити дитину на певний час, де про дитину подбають інші дорослі, які будуть професійно, з увагою і турботою з ставитися до неї. Наше завдання – не просто посидіти кілька годин з дитиною-інвалідом, а зробити їх максимально цікавими, корисними для її розвитку, щоб вона набула навички самостійного життя та самообслуговування. Також ця послуга допомагає запобігти вигоранню батьків. А загалом, збільшується вірогідність того, що діти залишаться в люблячих родинах, а не в інституційних закладах. Не випадково нашим девізом є слова: »Допомогти так легко».
-Які конкретно послуги отримують вихованці вашого закладу ?
– Насамперед скажу, що кожна дитина, яка відвідує наш заклад, особлива, і має такі ж права як і здорова дитина. На освіту, любов, спілкування. Все це намагається дати їм наш невеличкий, але дружній колектив, який складають, крім мене, соціальний працівник Ірина Василівна Січкар та логопед Яна Петрівна Кузьменко. Нині послугу отримують 26 дітей та молоді, маючи різний вік, базові знання, особливості характеру. Їм потрібно засвоїти елементарні побутові та соціальні навички, розвинути здібності, щоб поступово інтегруватися в суспільство. Коли батьки не зможуть про них піклуватися, вони будуть самі забезпечувати собі життя – повноцінне чи не дуже, але зможуть про себе подбати. Спеціалісти для цього проводять групові та індивідуальні заняття за різними напрямками. Діти в нас і співають, і танцюють, готують їсти, доглядають за рослинами. В процесі приготування їжі, приміром, вони вчаться рахувати, додавати, віднімати, ділити, зважувати, закріплювати форму, колір, смак, запах. А також – різати, подрібнювати, терти. У відділенні працюють гуртки, проводяться різноманітні заходи: «День знань», «День сміху», «День кухаря», «День смайлика», «День іменинника», новорічно-різдвяні свята, майстер-класи. У нас працює унікальний музей гудзиків. Роботи дітей, з використанням гудзиків, а це, в основному, різнокольорові панно, прикрашають стіни нашого закладу. Для фізичної реабілітації використовуємо арттерапію, ігротерапію, ароматерапію, фіточаї, йогу та інші інноваційні методи. Ми щоденнно, крім вихідних, створюмо безпечне, любляче середовище. Допомогти так легко. Тому, що ми радіємо разом з цими дітьми, якими вони, власне і залишаться на все життя, кожній їх перемозі.
-Наталіє Анатоліївно, а що б ви побажали своїм колегам напередодні професійного свята.
– Ми обрали цей шлях не випадково, бо це навіть не шлях, а – місія. Наша робота вимагає відкритого серця, витримки, доброти і чуйності. Тож нехай усмішки наших підопічних діток стануть частиною божих благословень для кожного, хто щедро віддає себе іншим. Зараз нам важко, але ми тримаємося, і переможемо. Бо ми-українці.
Іван СМОЛІЙ
