Вісті Черкащини Староста на Лисянщині особистим прикладом мотивує односельців
Три роки тому Сергій Кулик, вже в статусі старости Почапинського старостинського округу на Лисянщині, заявив, що відтепер усі турботи жителів Почапинців та Верещак – це і його турботи, й крок за кроком своїми справами почав завойовувати авторитет односельців. Це виявилося нелегко, адже він хоч і місцевий, але довгий час не мешкав у рідному селі, та й довіра до голови громади була суттєво підірвана за попереднього керівництва. Занедбаність приміщення сільської ради справді вражала, як і територія навколо нього. Зрозуміло, що така неприваблива картина не добавляла авторитету місцевій владі, тож новоспечений голова спочатку взявся за ремонт, потім заклав фруктовий сад біля сільської ради, з’явилися квіткові клумби, доріжки, паркан у блакитно-жовтих кольорах. Та й у селі все зрушило з місця: впорядкували кладовища, боротьба з бур’янами набула системного характеру, вирішили здавалось би, безнадійну проблему із сміттєзвалищем. Та головне – жителі громади переконалися, що їх староста не для посади, а для людей: завжди вислухає, хоч би як ти у той час був зайнятий, і знайде потрібне вирішення.
І цей «рецепт», каже Сергій Васильович, аж ніяк не є результатом керівного досвіду, а скоріше життєвого, робітничого. Адже його попередня робота- водій бетонозмішувача — вимагала сконцентрованості, чіткості, виконавської дисципліни . А організаторські здібності, то вже від батька, заслуженого агронома України Василя Кулика, який вирощував на почапинських полях високі врожаї. І про цей талант красномовно свідчать грамоти і подяки різних рівнів, яких за три роки назбиралося вже більше десяти.
– Я рідко буваю у своєму робочому кабінеті, — продовжує співрозмовник. — Повірите, часу немає сюди заходити. Стільки роботи в селі, намагаюся скрізь встигнути, з усіма поспілкуватися, щоб почути думку людей, по можливості підключити їх до співпраці. І заради справедливості скажу: у нас чудові люди, всі хочуть кращих змін у своєму житті, але деяких потрібно кого змотивувати, а кого й легенько підштовхнути. І в облаштуванні нашого села, і в організації допомоги фронту. Насамперед, я вдячний за допомогу підприємцю, депутату Лисянської територіальної громади Володимиру Погорілому, Станіславу Лободі, Віталію Даньку, Олександру Коробку, Володимиру Шпаку, Сергію Павленку, Галині Кравченко.
Староста в Почапинцях не лише ініціює починання громади, а й сам є прикладом для наслідування. Особисто на тракторці підвозить будівельні матеріали, збирає сміття по вулицях, розчищає дороги від снігу. А нинішнього спекотного літа причіпляв до свого автомобіля бочку з водою і возив чи не щодня поливати деревця в саду та біля пам’ятника загиблим односельцям.
Сергій Кулик здобув певний досвід і в ремонті місцевих доріг залучивши будівельну компанію «Автострада», яка віддала старий асфальт, зрізаний під час ремонту дороги державного значення. Планує висипати щебенем проблемну дорогу, яка з’єднає віддалений куток села із центром.
Окрім доріг, вистачає в Почапинському старостаті й інших турбот. Більшість з них пов’язані з війною. До останнього часу тут перебувало понад 180 осіб переселенців, яким надали тимчасове житло, одяг, їжу, паливо. Нині більшість мешканців визволених від окупантів територій повернулася додому.
Та найбільша нині увага, зазначає староста, до односельців, які б’ють ворога у лавах Збройних Сил України. Для всіх захисників, а їх пішло на війну із старостинського округу більше 50 осіб, придбали тактичну амуніцію. Гордістю села є подружжя Кириченків, Олег і Світлана, які перебувають на російсько-українській війні з 2014 року.
Коли воїни-односельці прибувають додому під час ротації, готують для них та їхніх фронтових побратимів провізію. Крім м’ясної та овочевої консервації, є у почапинчан своя продовольча цікавинка. Це тушкована в автоклавах риба. В знак удячності за допомогу ЗСУ бійці подарували старості ляльку-воїна, який став оберегом для Почапинської громади.
Олександр ЩЕРБАТЮК
