Радіо для жителів Лисянщини залишається нездійсненною мрією

Одкровення останнього радіжурналіста

«Говорить Лисянка! Доброго ранку шановні радіослухачі. Послухайте районні вісті», – чулося з репродукторів жителів Лисянщини протягом багатьох років. Дикторський голос ведучого передачі Анатолія Юрка не можна було сплутати ні з яким іншим. На нього чекали, заздалегідь вмощуючись перед домашнім гучномовцем, що почути останні новини, вітання з днем народження. Цього непосидючого, веселого, компанійського чоловіка в районі знали всі – від керівників усіх рангів до простих доярок, трактористів. Радіозамальовки, репортажі, інтерв’ю про їх життя, трудові здобутки постійно звучали в радіо вістях, і миттєво (що значать радіохвилі) про це знали у найвіддаленішому куточку району.

–Моя посада йменувалася кореспондент-організатор районного радіомовлення, – розповідає Анатолій Максимович. – Виходило воно в ефір 2 рази на тиждень – о 6 годині 15 хвилин. Запис передачі тоді робили (монтували) в спеціально обладнаній студії запису в приміщенні районного вузла зв’язку, а плівку (касету) «з голосами» черговий працівник щоранку у вівторок і п’ятницю «викладав» мій творчий труд у ефір. Але нерідко траплялося, що зв’язківці забували або просто ігнорували це додаткове навантаження, і я, не зважаючи на погоду, мусив бігти до райвузла. Зірвати передачу новин не смів ніхто, такі інциденти каралися якнайсуворіше. Слід сказати, що проводове радіо в часи коли починав працювати, було єдиним інформаційним засобом зв’язку з громадою. Як і районна газета, в штаті якої я, до речі, перебував, воно вважалося колективним організатором і пропагандистом соціалістичних ідей. Така була тодішня ідеологія, і від цього вже нікуди не дітися. Проте, люди звикли до «брехунця», який десь із 1960-их років був чи не в кожній хаті. Вони чули не лише новини, а й точний час, погоду, корисні поради, насолоджувалися «театром перед мікрофоном», радіоконцертами. Більше того, радіо було сигналом оповіщення цивільного населення. Сьогодні вони, із зникненням дротового радіо, цього позбулися. Радіо-FM, яке мало прийти на заміну, залишається для жителів Лисянщини нездійсненною мрією. Мені про це боляче говорити. Є ентузіасти, які готові вкласти в цей проєкт гроші, але нема підтримки влади.

Анатолій Юрко, якого називали лисянським Левітаном, після ліквідації районного радіомовлення пішов на пенсію. Студійний мікрофон, каже, змінив на пасіку, город, домашні клопоти. Світлим промінцем у пенсійному житті, зізнається, є доньки Леся і Ярослава, онуки Данило, Ліза та Матвій, які по батьковій лінії є нащадком відомого українського поета Володимира Сосюри. Сьогодні унікальний за тембром голос Анатолія Юрко можна почути частіше на віддаленому кутку Лисянки, який називається «Америка». «Тепер я з повним правом можу казати: Говорить Америка…», – жартує Анатолій Максимович. І скрушно додає: «хотілося б ще хоч раз вийти в ефір…»

Олександр ЩЕРБАТЮК