Вісті Черкащини На Лисянщині водіям таксі довіряють найцінніше
22 березня в Україні відзначається День таксиста – професія, яка є однією з найцікавіших і найзатребуваніших у світі. Бо ж, напевно, ніхто не знає стільки захоплюючих історій, як водії, котрі щодня перевозять пасажирів на короткі і далекі відстані. І кожен з них воліє щось розповісти водієві, спитати якоїсь поради.
-Я – як священик, – жартома каже водій таксі «Сольва» Володимир Хоменко, – Пасажирам інколи треба виговоритись людині, яку, можливо, і не побачиш ніколи більше. Як на сповіді. Але це одна з особливостей цієї професії, і будь ти хоч супер-водій, але якщо не вмієш ладити з людьми – ця робота не для тебе.
Таксистом Володимир став по волі випадку – працював трактористом в агропідприємстві, а під час зимової відпустки вирішив підзаробити, влаштувавшись водієм таксі. Та так і залишився в цій професії вже на цілих 13 років. Каже: » Ми між собою говоримо, що таксистом може стати кожен, а от потім змінити цю роботу важко – прикипаєш до неї. Хоч на наших дорогах не так заробиш, як “вгробиш”, але відчуваєш задоволення від того, чим займаєшся. Серед моїх пасажирів за роки роботи вже з’явились постійні клієнти. Багато довіряють найцінніше – зранку відвезти дітей до школи, або забрати їх із села. . Часто просять доставити хворого в лікарню, привезти ліки з аптеки або щось із продуктів. Я вже виробив графік через пасажирів, бо у мене є постійні клієнти, яких треба відвезти на роботу, потім доставити додому. І їм добре, і я відчуваю себе потрібним людям.
Володимир розповідає, що інколи замовляють поїздки навіть на кілька сотень кілометрів, проте, зауважує, така дорога навіть легша від доріг по Лисянщині, багато з яких в аварійному стані. Він не раз їздив у Київ, Вінницю, Запоріжжя, Одесу. Бувало, що за день і по 600 кілометрів «намотував». Визнає, що робота цікава, захоплююча, але одночасно і відповідальна та небезпечна. Сам потрапляв в ДТП, і став на ноги після важкої травми лише завдяки жителям Лисянщини та власнику служби таксі «Сольва» Євгену Головничу, які зібрали кошти на лікування. Та попри все, Володимир Хоменко каже, що дорогу дуже любить, і готовий їхати хоч на край світу, лиш би в ньому настав мир і спокій.
Іван СМОЛІЙ
