Лисяни хочуть цмулити каву, милуючись парком, а не споглядати сімейство Хмелів

Ставити чи не ставити на центральній площі Лисянки пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому, який за однією з версій народився на хуторі Монастирок, який нині входить в адміністративні межі селища – дискусії на цю тему то згасають, то розгоряються з новою силою ось уже третій рік. Прибічників і противників ідеї остаточно «охмельничити» площу, де вже відкрито пам’ятник батькові Богдана, Михайлу, предостатньо.

Вони чубляться на сесіях, в соцмережах, опонують до крику на різних зібраннях. Місцеві козаки-реєстровці повідомляють, що вони вже зібрали гроші на пам’ятник, і скульптуру вже десь відливають, а радикали й націоналісти не допускають навіть думки, що «на місці Леніна може з’явитися інший ідол», постать досить суперечлива в історії України.

– Сьогодні вже не є таємницею причини очолюваної Хмельницьким боротьби України з Польщею. Для зацікавлених достатньо відкритих джерел, друкованих та електронних, та вагу даної персони в історії нашої країни важко перебільшити, – переконує свободівець Сергій Іщенко. – Він втягнув країну в кровопролитну війну, перебільшив свої можливості, і розуміючи, що Річ Посполита йому цього не пробачить, знайшов собі нових покровителів-московитів. За цей вибір ми розплачуємося і сьогодні.

Хоча в подальшому, за твердженнями деяких істориків, Богдан і шкодував про свій вибір. Та чи є таке шкодування причиною для прощення за мільйони загублених життів українців? Увічнювати таку особу, звісно, можна і треба, щоб нащадки знали роль її в історії, та наслідки її дій, але в історичних місцях, а не перетворювати центральну площу райцентру в колекцію сімейних постатей. Але влада району та селища бажає зробити дві справи одним рухом. І декому догодити і впорядкувати центр селища за чужі гроші. Якщо ми дійсно народ, то не дозволимо на місці, запланованому для пам’ятника героям Майдану та вшанування воїнів АТО увіковічнити особу, якій належить фраза «Так будьмо навіки з російським народом!»

На це Володимир Бесараб в соцмережах заперечує: «Просунуть рішення і поставлять Зіновію пам’ятник. Будьте певні. Потім викинуть з «Кобзаря» слова «Якби ж то ти Богдане п’яний…».

А Тетяна Решетило пропонує пам’ятник гетьману спорудити на хуторі, де він нібито народився: «А то наша площа нагадує кладовище. Лише камінці та надгробні плити. Яка ж це естетика?»

Про естетику і привабливий вигляд центральної площі сьогодні все більше чується голосів. Лисяни хочуть тут облаштувати паркову зону з фонтаном, лавочками, квітами, щоб дихати чистим повітрям, насолоджуватися спокоєм. Але для цього повинен бути план забудови селища, представлений на обговорення громаді, вважає Олег Цуп. А не робити, що кому заманеться: то вкопувати прикордонні стовпи, то ставити БТРи.

А романтики, яких вистачає і серед молодих, і серед тих, хто в літах, на четвертому році війни, хочуть за столиком у центрі містечка, серед квітів і дерев цмулити, як вони кажуть, запашну каву. Щоб навіть зі Львова хотілося їхати до рідної Лисянки…

Олександр ЩЕРБАТЮК