Лисянський краєзнавець встановив імена своїх репресованих земляків

«Найважче досліджувати та писати про долі людей великомучеників»

Жертвами політичних репресій в Боярці на Лисянщині стали 47 осіб, найбільш освічених, передових людей свого часу. Мало кому з них вдалося повернутися в рідні краї, як склалася їхня доля? Це нелегке завдання поставив перед собою вчитель місцевої школи, Почесний член всеукраїнської спілки краєзнавців Микола Демчук (на знімку). Зайнявшись пошуковою роботою, в ході якої довелося попрацювати в архівах, переговорити із сотнями людей, записати спогади старожилів, свідків тих подій, він встановив імена всіх репресованих земляків, прослідкував їх життєвий шлях, виявивши багато і цікавого, і трагічного, і героїчного.

Приміром, Костянтин Ланчінський, настоятель храму Святого Миколая, був людиною всебічно обдарованою, мав дар лікувати людей травами і молитвами. Його арештували у 1929 році, термін ув’язнення перебував у таборах Архангельської області. Від нього вимагали публічної відмови від релігійних поглядів. В знак протесту Костянтин Овсійович оголосив голодування. В передсмертній записці він написав: «Вмираю за віру Господню…»

Марту Бокову було репресовано в 1930 році за організацію «Жіночого бунту» в Боярці. Того року в селі добровільно – примусово було організовано колгосп «Червона нива» куди вступили 360 селянських господарств. Але новостворений колгосп кормів не заготовив, а тому розпочався мор худоби, на що селянам боляче було дивитися. Тож однієї зимової днини Марта Бокова піднялася на дзвіницю церкви і вдарила в набат. Селянам, що зібралися біля церкви, запропонувала розібрати худобу по дворах, що селяни, переважно емоційні та вразливі жінки, й зробили. Наступного дня «порядки» в Боярці наводив загін міліцейської кавалерії. Марту Бокову арештували й під конвоєм повели до відділення НКВС, звідки вона вже не повернулася.

Цікаво було Миколі Демчуку досліджувати життя Олексія Потьомко-Стеценка – сина «ворога народу» Олексія Стеценка. Щоб вижити в умовах радянської тоталітарної системи, за порадою колишнього в’язня, сім’я відреклася від репресованого чоловіка і батька й перейшли на прізвище Потьомко і лише після війни, яку пройшов «від дзвінка до дзвінка», Олексій Олексійович поновив батькове прізвище – Потьомко-Стеценко. До виходу на пенсію він працював у науково-дослідних інститутах, займався наукою, має запатентовані наукові винаходи в галузі радіовимірювальних приладів, власні наукові праці, історично-художні повісті, автобіографічні книги. Займався перекладами наукових праць з німецької мови, у вільний від роботи час – збором і колекціонуванням мінералів. Його колекції є в експозиціях Лисянського історичного музею, листи й рукописи – в Боярській школі. В результаті спілкування з письменником Емануелем Казакевичем у Берліні, ще за життя став прототипом головного героя книги «Дом на площади» капітана Яворського, який займався організацією дитячих будинків для дітей-сиріт переможеної Німеччини. Згодом за сюжетом книги було знято кінофільм «Будинок на розі Айденштрассе», який щороку демонструють по телебаченню до 9 травня.

–Найважче досліджувати та писати про долі людей великомучеників – жертв голодоморів, політичних репресій, переймаючи на себе їх біль й поневіряння, – зізнався Микола Петрович. – Та ще прикріше знати і замовчувати інформацію, адже люди довірили тобі інформацію про долі близьких їм, а тому з почуттям виконаного обов’язку, оприлюднюю ці історії та власні домисли про зламані долі моїх земляків, про багатьох вперше. Досліджуючи причини цієї трагедії, звернувся по підтримку й роз’яснення до книг своїх авторитетів Віктора Суворова і Юрія Канигіна, і був прикро вражений доказами на оправдання репресій. Що це було, мовляв, єдино правильне рішення по підготовці Радянського союзу до війни з нацистською Німеччиною. Але для чого було репресувати рядових громадян – моїх земляків? Та недарма кажуть :«Ліс рубають, тріски летять…». Життя людське було як розмінна монета…

Микола Демчук мріє написати книгу про своїх односельців, яких загубила радянська влада лиш за те, що вони відмовлялися бути її гвинтиками і мали свою, відмінну від офіційної думку. Консультантами майбутньої книги вже погодилися стати відомі письменники Василь Шкляр та Роман Коваль.

Олександр ЩЕРБАТЮК

11.05.2021 14:28
Переглядів: 270
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.