Вісті Черкащини Хто пройшов війну, тому бізнес не страшний. Колишній військовослужбовець став у Лисянці успішним підприємцем
В Олександра Миколенка з Лисянки у військовому квитку є запис, що службу в ЗСУ він не проходив. Але це було в далекому, довоєнному мирному житті. Починаючи з 2015 року, з невеликими перервами, він постійно перебував в зоні воєнних дій. Брав участь в антитерористичній операції на Донбасі, добровільно записавшись до війська, і так же добровільно, в перші дні повномасшабного вторгнення, зібрав речі у рюкзак і пішов до військомату. Невдовзі вже був бійцем 72 окремої механізованої бригади, частина якої вирушила на зустріч наступаючому ворогу в бік Чернігова, а інша стала на захист Києва. Замішання, путаницю перших днів неоголошеної війни Олександр Миколенко відчув на собі : він був у списках чернігівської групи, а воювати довелося на підступах до Києва. Назавжди молодшому сержанту запам’яталися бої за село Мощун, розташоване за кілька кілометрів від межі столиці. До повномасштабної війни село мало “репутацію” дачного масиву, де відпочивали кияни. Там було близько 3 тисяч будинків. За понад два тижні боїв 80 відсотків із них перетворилися у руїни.
«У березні 2022 року в цьому селі були особливо важкі бої. Коли ворог підійшов до Бучі, наші війська змушені були відступити. Аби стримати наступ, вони підірвали мости через річку Ірпінь біля Гостомеля і, власне, міста Ірпеня. Тому з 6-го березня росіяни почали форсувати річку в районі Мощуна. Село разом із 112 бригада ТРО, спецпризначенці ГУР, нацгвардійцями та добровольці тероборони “Київ-Азов” захищали бійці нашої 72 ОМБр. Росіяни обстрілювали Мощун “Градами”, артилерією, мінометами, авіацією. Це було перше коло пекла, а потім друге, третє: Бахмут, Вугледар…», – згадує ветеран.
Він уже повернувся з війни, але війна назавжди залишилася в ньому: у спогадах, зустрічах з побратимами, навіть у бізнесі, який ведуть з дружиною Світланою. Олександр за фахом інженер-програміст, і ця спеціальність дуже знадобилася і в сучасній війні технологій, особливо в розвідці, і в мирному житті. Він виготовляє сувенірну продукцію: футболки, вироби з дерева, багато з яких патріотичного змісту, надає поліграфічні, рекламні послуги. Часто його просять допомогти оформити Алеї слави в громадах, і тут він відкладає всі нагальні справи, бо збереження пам’яті про полеглих побратимів – свята справа.
У ветеранів, каже Олександр Миколенко, та й загалом в усіх, хто пов’язаний з цією війною – величезний потенціал стресостійкості. Це потужна сила, якої не мають цивільні. » Я не уявляю, що могло би зараз вибити мене з колії. Щоб не відбувалося нині – я не перейматимуся. В будь-якому разі, міна не прилетить, на розтяжці ніхто не підірветься, снайпер не обстріляє. Страшніше, ніж було на війні – в бізнесі не буде», – переконаний підприємець.
Іван СМОЛІЙ
