Вісті Черкащини 
Мати-Героїня з Калинопільщини найбільше мріє про закінчення війни та повернення трьох синів з фронту
Життєві історії українців дуже часто є історіями мужності, любові, терплячості та самопожертви. Саме такою є доля Матері-Героїні Наталії Миколаївни Циндрич з Калинопільської громади, що на Звенигородщині.
Народилася в мальовничому селі Кайтанівці, де і нині проживає. Після 3 класів місцевої школи перейшла до Вербовецької. Здобувши середню освіту, далі вчитися не пішла. Вийшла заміж за сусідського парубка Василя, поєднавши з ним долю. Відтоді у любові та злагоді, але не без труднощів та випробувань прожила з Василем Павловичем значну частину життя, живуть так, підтримуючи один одного, і зараз.
А в житті було всякого. Тяжко працювала. «Я не знаю, як я витримала, – ділиться спогадами жінка, – О 4-й ранку бігла на ферму до телят. Потім додому, щоб дітей зібрати до школи, з дому прямувала в дитсадок, де працювала нянею. З садка знову на ферму. Ще й давали в колгоспі по гектару буряків, щоб сапали. А вдома: дві корови, кінь, птиці, свині. Мусіли тримати, адже треба було чимось дітей годувати. Особливо в той період, коли років 10 не давали зарплати».
Василь Павлович теж працював на фермі, був зоотехніком, їздовим. Так і жили.
Основна гордість батьків – це діти. У подружжя їх п’ятеро: четверо синів (Віктор, Олександр, Микола. Володимир) та донька Олена, які подарували родині 10 онуків. У 2008 році Наталія Миколаївна отримала орден від держави «Мати-Героїня» та всі привілеї, пов’язані з ним.
На сьогодні діти Циндричів усі одружені, мають сім’ї. Два сини мешкають у Києві, один на Уманщині, донька живе в Тальянках (викладає там в коледжі), менший син – у Калинополі. Всі сини обрали собі робітничі професії: старший робив механізатором, комбайнером, трактористом, менші троє знайшли себе в будівельній справі. Здавалося б – жити й радіти. Проте радість зруйнувала війна. Троє синів (Віктор, Володимир і Микола) добровольцями стали на захист Вітчизни. Служать вже 4-й рік. Тож тепер всі молитви й думки батьків – щоб настав мир і сини повернулись додому, живими й здоровими. «Більше нічого не хочу. Тільки це», – каже Наталія Миколаївна.
Зараз жінка перебуває на заслуженому відпочинку. Пенсійні виплати почали надходити за законом, коли 5-й дитині виповнилось 14 років. Але вона ще 10 років працювала, була листоношею. Тепер порядкує з чоловіком біля невеличкого господарства (кури, кролі, качки, город) та очікує на повернення синів з фронту.
22 березня цій прекрасній, працьовитій, мудрій, героїчній жінці виповниться 65 років. Бажаємо їй міцного здоров’я, повернення живими й здоровими синів-соколів, мирного чистого неба над головою, достатку, гармонії, родинного благополуччя, хороших та добрих людей поруч. Хай щастя та радість знову оселяться в її домі.
З повагою редакція газети «Новий Дзвін»
