”У Росії після навали Батия князювали нащадки Чингісхана” – Білінський

Український історик Володимир Білінський заперечує твердження, що після завоювання у 1238 році ханом Батиєм Володимирського, Рязанського та інших російських князівств там залишилася правити династія Рюриковичів.

“Насправді князівські столи у цих містах посіли хани-оглани тюркської династії, прямі нащадки Чингісхана. Брат хана Батия, восьмий син хана Джучі Чилаукун після завоювання країни Моксель залишився повновладним господарем краю. Самі росіяни називали його Уковичем. У виданій Новиковим ще у 18 столітті “Родословной книге князей и дворян российских по самовернейших списках” або Бархатній книзі пишеться зокрема:

“В лето 6706 Князь Ширинский Бахмет Усейнов син пришел из Большия Орды в Мещеру, и Мещеру воевал и засел ее, и в Мещере родился у него сын Беклемиш. И крестился Беклемиш, а во крещении имя ему Князь Михайло, и в Андрееве городке поставил храм преображения Господа…”

“Йдеться про Тверське князівство і його князя Михайла. З дня хрещення Беклемиш-Михайло носив титул князя. А це на теренах Золотої Орди означало, що він походив із роду Чингісхана. У Золотій Орді від народження князями-огланами ставали тільки Чингісиди. Князів Рюриковичів або знищили, або вони загинули під час завойовницьких походів Батия”.

Білінський стверджує, що наведені ним факти знаходять підтвердження в офіційних російських джерелах. Зокрема Велика радянська енциклопедія пише, що хан Батий усі завойовані землі розділив між своїми братами.

“Московська історіографія штучно вигадала для себе так званих князів: Ярослава Ярославовича, Олександра Ярославовича, Михайла Ярославовича та їхніх нащадків, які нібито після завоювання Ростово-Суздальської землі Батиєм залишилися правити в ній. Такого після 1238 року бути не могло. Що цікаво, так звані літописні зводи жодним словом не згадують про завоювання Мещери ханом Бахметом. Виникає парадоксальна ситуація: на теренах “исконно русской земли” з’являються хани-нащадки Чингісхана, захоплюють цілі князівства, а московські літописці про них не знають. Тільки наприкінці 18 століття московська династія Романових визнає: так, подібне було, але досліджувати це питання категорично забороняється”.

Білінський стверджує, що майже всі старі кам’яні церкви в Росії були зруйновані й перебудовані наново.

“Річ у тім, що кожен Чингісид, споруджуючи церкву, наносив на її стінах, колонах і банях родову тамгу, яка свідчила її тюркське, ханське походження. Нова московська династія Романових упродовж 17 століття повністю винищила або перебудувала церкви “старих царів”. Це особливо наочно видно на московських кремлівських храмах: Успенському, Архангельському та Благовіщенському, які не стали руйнувати, а веліли “писати церкву наново стінним письмом, а старе – збити”.

Юрій СТРИГУН