24 червня 1934 року столицю республіки перенесено з Харкова до Києва

24 червня 1934 року рішенням Раднаркомому Української СРР столиця республіки перенесена з Харкова до Києва. Цього ж дня почався переїзд до нього вищих державних і компартійних установ, з нагоди чого в новій столиці відбулись урочистості і військовий парад.

У середині березня 1918 року в Катеринославі відбувся ІІ Всеукраїнський з’їзд депутатів робітничих, селянських і солдатських рад, який об’єднав всі більшовицькі сили на Україні в Українську Радянську Республіку (УРР) зі столицею в Харкові. Однак фактично Харків столицею так і не став – вже через місяць під натиском автро-німецьких військ столиця УРР була перенесена спочатку в Полтаву, потім в Таганрог і в квітні 1918 року УРР припинила своє існування.

3 січня 1919 року Українська Червона Армія за підтримки Московської робітничої та Орловської кавалерійської дивізій зайняла Харків і було оголошено про відновлення створеної українськими більшовиками в грудні 1917 року влади Української Народної Республіки в складі Російської Республіки. Через три дні більшовицька УНР змінила свою назву на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР), столицею якої 19 грудня 1919 року був проголошений Харків як противага Києву, що був столицею Української Народної Республіки. Формально це було затверджено у травні 1929 року під час ухвалення ХІ Всеукраїнським з’їздом рад нової Конституції УСРР.

Як столиця Рядянської України Харків швидко розбудовувався і в середині 1930-х років став третім індустріальним центром СРСР, що сприяло стрімкому зростанню його населення, яке із 279 тисяч у 1917 році виросло до 833 тисяч у 1934-му. Проте з початку 1930-х років у середовищі вищого керівництва СРСР з’явилась ідея про перенесення столиці до Києва, яка мотивувалась необхідністю «приближення уряду України, центрального партійного та радянського апарату до найважливіших сільськогосподарських районів, які були розташовані на Правобережжі, а також для подальшого і швидкого розвитку національно-культурного будівництва і більшовицької українізації на базі індустріалізації і колективізації».

18 січня 1934 року на пленумі ЦК КП(б)У Другий секретар ЦК КП(б) України і одночасно перший секретар Харківського обкому Павло Постишев повідомив, що ЦК ВКП(б) й «особисто товариш Сталін» пропонують перенести столицю з Харкова до Києва. Відповідне рішення було затверджене на ХІІ з’їзді КП(б)У в січні того ж року і формалізоване 24 червня 1934 року Раднаркомом (урядом) Української СРР.

Після шумного індустріального Харкова, яким він був на той час, прибулим радянським чиновникам Київ видавався тихим провінційним містом. У день переїзду урочистості почалися вже на вокзалі, після чого відбувся парад частин Київського військового гарнізону та колон фізкультурників перед урядовими трибунами під час зустрічі ЦК КП(б)У та РНК УСРР. Потім почався розподіл приміщень для нових органів влади. Іноді старих мешканців виселяли навіть силоміць. Офіційно ж Київ «вступив у права столиці» лише 1 серпня 1934 р., а його «столичність» була зафіксована у Конституції УСРР, прийнятій у січні 1937 р.