Коли наведуть лад на Сагалівському ставку?

Вода – джерело життя. Загальновідомий факт. Тоді чому ми так по-варварськи, бездумно розпоряджаємось нашими природними ресурсами? Мій тато, 1926 року народження, розповідав, що за його дитинства Гнилий Тікич був чистою, прозорою річкою. Фантастика! Сама пам’ятаю часи, в 70-80-тих, коли ще можна було купатися у Гнилому Тікичі без шкоди для здоров’я. Вода вже не була прозорою, мілина була частково заболоченою, але купатись можна було. І діти проводили на річці фактично ціле літо. Пасли корів і купалися. Пройшло якихось 40 років і що маємо? Замість Тікичу – смердючу калюжу, в яку зливають відходи усі, кому не лінь. Не лише підприємства, а й місцеві жителі підсобляють: то дохлу свиню вкинуть, то мішок зі сміттям. Догосподарювались! Тепер ми мріємо про море. Але море, океан теж не бездонні. Зараз уже говорять про плавучі острови з відходів, які є смертельною загрозою для морської екосистеми. Що далі??? А далі в нас не буде й моря. Якихось 50-100 років і про таку розкіш, як купання, читатимуть лише в книжках. Хіба такого ми бажаємо нашим внукам?

Уже зараз на питання приїжджих: «Де тут можна влітку покупатися?»,– місцеві розводять руками. Єдиною відрадою довго були ставки та затоплені кар’єри: Кайтанівський, Сагалівський, Вільховецький, ватутінські… Але, на горе, щороку ці водойми не кращають, а гіршають. Чому в Туреччині можна зробити якісний сервіс, інфраструктуру, ще й на цьому заробляти, а в нас – можна лише розвести болото й зробити звалище для сміття?

– Не розумію цих відпочивальників, – обурюється мешканка Стебного Марія,– приїдуть на кар’єр, накупаються, нагадять, та й поїхали, ніби вони тут перший і останній раз. Пройшла злива, все сміття опинилось у воді. Приїхали згодом і плавають поміж своїх пляшок та памперсів.

Микола Смотрун із Єрок вболіває за Сагалівський ставок.

– Раніше в тому ставку завжди було повно риби, біля нього завжди відпочивали люди з усіх усюд, там реально джерельна, чиста вода. Найголовніше, що там краса дивовижна. Тепер усе позаростало і позасмічувалось. На даний час ставок закинули, дамбу не відремонтували і вода не може набратися. Все позаростало зеленню, екосистему на водоймі зламано. Просто тяжко дивитись на це все, знаючи, як було раніше, – уболіває молодий чоловік, нарікаючи на орендаря та місцеву владу.

Ми спробували вияснити, чому так і звернулися до посадовців.

– Сагалівський ставок в оренді у Сергія Лебединця зі Стебного. Заключала з ним договір голова Катеринопільської райдержадміністрації Ольга Ніколенко. Лебединець сплачує кошти за оренду, ставок зариблений, наскільки мені відомо. Якщо є претензії, хай пред’являють їх голові РДА, вона підписувала договір оренди ще до утворення Єрківської ОТГ.

У першого заступника голови Катеринопільської райдержадміністрації Володимира Коваленка з цього приводу своя думка:

– Цей ставок – компетенція Леоніда Польового. Ставок в оренді. Єрківська громада отримує за нього орендну плату. Хто орендує, той і несе відповідальність за це водоймище. Договір оренди заключала райдержадміністрація, коли в неї були такі повноваження, до утворення громад. Тепер цей ставок перейшов до компетенції ОТГ. Вся орендна плата йде в Єрки, тож Єрки й повинні здійснювати за ним контроль. Це вже їхня територія. Вони вже понад три роки самостійні, отримують великі гроші, можуть там зробити курорт і пляж, усе зробити так, як треба. Було б бажання.

На жаль, типова ситуація. Там, де багато керівників, крайніх немає. Втім, не полишає надія, що чиновники замисляться і наведуть-таки лад у нашому квітучому краї. Примусять орендарів, не лише Сагалівського ставка, а й усіх інших, підтримувати водойми в належному стані, уповноважать відповідні служби слідкувати за вивезенням сміття, відходів. А ще краще було б, аби люди врешті зрозуміли, що в них скоро не буде і цих ставків. Забрати з собою пакунок зі своїм сміттям – неабиякий подвиг. Тож, мабуть, треба серйозно штрафувати, а не лише лякати. Тоді б з’явилися кошти і на сторожа, і на прибиральника, і на благоустрій.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ