Звенигородські оркестранти відзначили свій ювілей великим концертом духової музики

Помітними зрушеннями в мистецькому житті Звенигородка має завдячувати передусім Ніні Писар. Зокрема, працюючи на початку 2000-их років на посаді заступника голови райдержадміністрації Ніна Іванівна ініціювала створення сталого колективу духового оркестру районного будинку культури ім. Тараса Шевченка. І з її легкої руки оркестранти ось уже десять років поспіль дарують жителям міста й району неповторні зустрічі з духовою музикою. В репертуарі духового оркестру – більше п’ятдесяти творів як відомих композиторів, так і мелодій українських народних пісень. А найбільше – вальсів, як старовинних, так і сучасних: «Берізка», «На сопках Манчжурії», «Дунайські хвилі», «Заметіль», «Чекання», «Розлучення», «Київський вальс».

Та всіх і не перелічити. Як і польки, і навіть краков’яки, що їх так полюбляють літні люди. Ох і натанцювалися вони минулого й нинішнього року під звуки оркестру на вечорах відпочинку, організованими міською та районною радами ветеранів війни та праці в міському парку! А коли, з настанням холодів, ветеранам довелося перейти в приміщення районного будинку культури, оркестранти і там не забули про них.

Взагалі ж, рідко які урочисті заходи обходяться без участі духового оркестру.

– Зрозуміло, за ці роки склад оркестрантів дещо змінився, – каже керівник «духовиків» Микола Батенко. – Проте, як і колись, тон тут задають Михайло Менюк, Сергій Делікатний, Микола Курінний, Володимир Дзеціна та інші ветерани. Саме на них і рівняються молодші музиканти.

І додамо, виходить у них в цілому на «відмінно», в чому могли переконатися мешканці й гості Звенигородки, побувавши минулої п’ятниці на концерті духового оркестру з нагоди його десятирічного ювілею.

Жаль лише, що зал районного будинку культури не був заповнений й на половину. Не було тут цього разу й достойників як міського, так і районного розливу, а отже й грамот, котрі, як правило, роздавалися донедавна направо й наліво при будь-якій нагоді, оркестранти від них не отримали. Мабуть, річний ліміт нагороджень вичерпався…

Михайло НЕЧАЙ