Задля ”галочки”, або Як на Звенигородщині основною проблемою питної води переймаються

Ситуація з питною водою у Звенигородському районі дедалі загострюється, а районне керівництво успішно відхрещується від існуючої проблеми. Тим часом в багатьох населених пунктах району вода в колодязях зникає, у Звенигородці питної води у водопровідних трубах міста давно вже немає.

Тож, здавалось би, що винісши питання «Про стан виконання рішення районної ради від 15 квітня 2009 року №19-6 «Про районну програму «Питна вода Звенигородщини» на 2009-2020 роки», на порядок денний сесії, депутати райради мали б не тільки дати оцінку діям, а точніше – бездіяльності відповідних посадових осіб, але й повести врешті мову про шляхи виходу з ситуації, що склалася на сьогодні. Проте, звелося все до десятихвилинної інформації, з якою виступив начальник відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Звенигородської РДА Ігор Захарченко, після чого депутати перейшли до розгляду чергового питання. Можливо, аби з забезпеченням жителів району питною водою все було в ажурі, можна було б обмежитися й інформацією, проте, зважаючи на важливість проблеми, це питання мав би висвітлювати заступник голови РДА з наступним обговоренням і оргвисновками. Вже виходячи з основних заходів, намічених програмою і котрі з часу її прийняття майже не виконуються. Тому й водопровідно-каналізаційне господарство знаходиться в жалюгідному стані. Варто лише взяти до уваги, що строк експлуатації існуючого на Гнилому Тікичі водозабору завершився ще сімнадцять років тому.

Мали б сказати тут своє авторитетне слово й відповідні фахівці та представники правоохоронних органів, які фактично не реагують на звернення жителів району. Скажімо, відновлена асоціацією «Новий світ» гідроелектростанція, попри всі спроби місцевих активістів вплинути на її керівників, успішно зливає з водосховища найчистіший середній та нижній шар води, а верхній, забруднений, який мав би скидатися при наявності санітарного зливу, потрапляє до системи водогону. Тут уже не про питну воду слід говорити, а й про серйозну небезпеку здоров’ю населення. І це при тому, що тарифи на воду, яка давно вже є не питною, постійно підвищуються і є чи не найвищими в області.

Одним словом, активісти-природоохоронці, будучи в сесійному залі, чекали на конструктивний зацікавлений діалог. Тим більше, що в преамбулі до згаданої програми йдеться про те що вона «спрямована на реалізацію державної політики в сфері забезпечення населення якісною питною водою та визначає цілі з реформування підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, завдання та заходи, фінансові ресурси щодо їх досягнення, головні проблеми розвитку господарства, ступінь невідкладності, ресурсозабезпеченості та терміни їх вирішення, зміст та послідовність необхідних для цього взаємоузгоджених дій органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, суб’єктів підприємництва та окремих громадян». Та виходить, що питання виносилося на сесію задля «галочки». При цьому чи не найбільше вражає те, що жоден з депутатів, присутніх на сесії, не висловив свого бачення існуючої проблеми. Народні висуванці в переважній своїй більшості шурхотіли сторінками районної газети та любувалися грамотами, врученими їм перед цим головою районної ради за участь у недавньому святі винограду, меду та вина. А деякі з них, можливо, приміряли на себе й Почесну грамоту райради з одноразовою грошовою винагородою, положення про яку тільки-но затвердили. І що їм до проблем виборців…

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ