Вірші стали частиною її життя: вийшла у світ перша збірка поетеси зі Звенигородщини

Альбіна Кулик – Шептицька – талановита артистка, поетеса з Шевченкових Моринців на Звенигородщині. Працює в місцевому будинку культури, керує народним театром малих форм «Кобзарі». Захоплюється поезією, пише вірші. З 2021 року ввійшла до Уманського крайового відділення Спілки слов’янських письменників України.

Заповітною мрією жінки було видання власної збірки. Нещодавно ця мрія втілилась. За підтримки друзів, знайомих та меценатів Альбіна видала свою першу збірку поезій – «Душі моєї полотно». З передмовою і змістом книга охоплює 240 сторінок, вміщує 11 розділів. Тираж 235 примірників. Передмову до неї писала філологиня, в минулому директорка Моринської загальноосвітньої школи (нині ліцей), неймовірно творча особистість, наставниця і подруга авторки – Валентина Василівна Слива. Допомагала у підготовці, редагуванні книги місцева викладачка української мови і літератури – Романенко Надія Василівна. Комп’ютерна верстка та дизайн –Олександра Прилуцького.

Для кожного митця емоції по завершенні творчої роботи особливі. Хтось відчуває радість та піднесення, хтось – спустошення, розгубленість, втому. Альбіна Кулик каже, що з виходом збірки відчула насамперед радість, але водночас перед нею постав ряд питань: чи сподобається книга читачу, як та де провести презентацію, коли вийде наступна збірка, де шукати кошти, на її видання, чи буде змога видаватися під час війни?

«Для мене будь-який успіх – це лише стимул працювати ще більше, ще краще. Тож зупинятись на досягнутому не збираюся. Поезія стала частиною мого життя. Натхнення приходить, коли щось схилювало душу. Інколи, як не встигаю, занотовую якусь думку в римовані рядки, щоб у вільніший час дописати почате. Працюючи в художній самодіяльності, пишу кавери. Вірші для другої збірки фактично вже є. Хочу видати її суто на воєнну тематику. Після презентації займусь її впорядкуванням», – ділиться планами поетеса.

Вірші Альбіни – чуттєві, жіночні, торкаються найпотаємніших глибин душі. Це і вічні питання, й роздуми, спостереження, мрії, історія та сучасність, війна та рідна природа, все, чим ми живемо.

Наведемо по кілька рядків для знайомства з авторкою.

***

Ви бачили, як молиться дитина?

За воїна, що б’ється за життя,

За мир і спокій, за радості хвилину,

За світле і щасливе майбуття.

***
Коли тебе чомусь кусають –

То провина не твоя,

Їх душі демони терзають,

А в серці – злобная струя.

***

Мово українська, ти страждаєш

Від буревію злоби звідусіль,

Та скільки ніжності ти маєш

І грієш душі у холодну заметіль.

***

А очі – дзеркало душі,

Вони говорять істиною правди,

То мріють у сумній тиші,

То плачуть гіркотою зради.

Щиро вітаємо пані Альбіну з виходом першої збірки! Натхнення та вдячних читачів!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Допомога від благодійників, сучасне обладнання та якісні послуги: як розвивається Тальнівська лікарня