Ветеринарка зі Звенигородщини 25 років лікує тварин

«Тільки в їхніх очах можна побачити, як насправді їм боляче»

8 серпня – День працівників ветеринарної медицини. Вітаємо всіх , хто працює у цій сфері, з професійним святом та цікавимося у Наталії Притули, ветеринарки із Ватутіного, що на Звенигодщині, як то лікувати наших чотирилапих друзів. Жінка із захопленням розповідає про свою справу. Каже, що пацієнти трапляються різні. Можуть гарчати, дряпатися та кусатися або взагалі бути спокійними. «І тільки в їхніх очах можна побачити, як насправді їм боляче», – каже Наталія Валеріївна.

Ще з дитинства наша героїня обожнювала котиків та собачок, її називали мамою чотирилапих. Свою дитячу мрію, стати дресирувальником, вона змінила за порадою мами. Адже тоді зрозуміла, що дресирувальники змушують тварину робити те, що вона не хоче, а лікування чотирилапих – це добра і блага справа.

Ветеринарка закінчила Київську сільськогосподарську академію імені трудового червоного прапора за цією спеціальністю у 1991 році. Спочатку працювала в Умані, звідки й родом, у ветеринарній лабораторії хіміком-бактеріологом, а потім вірусологом. За сімейними обставинами, як розповідає жінка, довелося переїхати до Ватутіного. І тут вона зреалізувала свою мрію – відкрила власну ветеринарну клініку.

Уже 25 років поспіль Наталія Валеріївна лікує домашніх тваринок. Має постійних клієнтів. До неї звертаються за допомогою та порадою місцеві жителі та приїжджають з інших населених пунктів, в тому числі із Тального. Її профіль – це домашні улюбленці – котики, собачки, папуги, морські свинки, шиншили, кролики та інші. Проте, якщо раптом кличуть на допомогу до поросят, кіз або корів, то вона обов’язково відгукнеться.

– Багато таких тварин, які проявляють любов і подяку. Інколи з людьми набагато важче працювати, ніж з тваринами. Одного разу лікувала німецьку вівчарку, яка сім днів не з’являлася додому, бо втрапила до пастки. Защемила свою лапку у сильце. Це така металева петля. Тож у пса був некроз двох середніх пальчиків на лапі і ця лапа була під загрозою ампутації. Проте я вирішила спочатку видалити травмовані пальчики, а два крайні залишити. Хазяїн собаки кожного дня возив її до мене на перев’язки, адже цю ситуацію потрібно було контролювати. Тож коли я робила перев’язку, в нього ці ж пальчики так боліли, а він мені облизував руки. Тоді свої емоції я не могла передати словами. Наскільки ця тварина вистраждала, адже він собі сім днів гриз цю лапу, щоб звільнитися від петлі, потім переніс операцію і все одно залишається таким добрим і спокійним, та ще й вдячним пацієнтом, – розповідає ветеринарка.

Всім, хто має котиків та собак, жінка радить раз на три місяці дегільментизувати тварин (обробляти від глистів), щоб уникнути розмноження паразитарних хвороб.. Також потрібно кожного року щеплювати тварин від інфекційних хвороб, насамперед, від сказу, бо він не виліковується. Ще небезпечною є хвороба, яка передається від тварин дітям під час контакту – це лишай. Тож варто бути обережними, зауважує пані Наталія: коли дитина погладила тварину, обов’язково потрібно вимити руки з милом, щоб уникнути таких неприємностей.

Наталія Валеріївна радіє тому, що зараз працює не сама. Їй у клініці допомагає син. Взагалі, вона має троє дітей і всі, як на дивно, пішли маминою стежиною. Старші хлопці вже працюють ветеринарами, а менша донька разом зі своїм чоловіком ще навчаються цій справі. Тож ветеринарна медицина для них – це вже сімейна справа.

Ольга МОСКАЛЕНКО